В житті трапляються цікаві збіги.
Вранці у парку побачив, як якийсь молодик ретельно розминав м'язи на турніку, в той час як його величенький пес бійцівської породи бігав поблизу, користуючись повною свободою: ні намордника, ні повідка. Вираз очей псюри добрим чи грайливим назвати було важко; обличчя власника теж не виглядало надто спотвореним інтелектом - словом, повна гармонія. А вже пізніше, зайшовши в інтернет, довідався, що саме цього дня, 12 серпня 1991 р. у Великобританії були заборонені вигул собак бійцівських порід без намордників а також їхнє розведення і продаж. Якщо врахувати справжнє обожнювання, що ним оточені на туманному Альбіоні собаки та інші домашні улюбленці, то такі обмеження можуть навіть видатися дивними. Доводилося чути, що відшмагати непослушне й капосне дитя тут куди безпечніше, ніж копнути собаку, що наробила якоїсь шкоди - недаремно саме в країні джентльменів з'явилося прислів'я Spare the rod and spoil the child (Пошкодуєш різки - зіпсуєш дитину). Та на гербі країни написано (чомусь французькою) "Бог і моє право". Очевидно, витівки аргентинських бульдогів, пітбулів, японських мастифів (чи їхніх неадекватних господарів) чимось порушили оте саме право, що й стало причиною різних обмежень: заборони розведення, стерилізації. Ваше право вигулювати вашого песика ніхто не ставить під сумнів, але будьте ласкаві ретельно прибрати, так би мовити, продукти його життєдіяльності. При порушенні цього правила вам там "світить" штраф у розмірі 50-80 фунтів. Якщо ж власний гонор не дозволить вам заплатити зазначену суму, то вона виросте до 1000 фунтів і буде утримана з вас в судовому порядку. Закон також передбачає просто драконівські штрафи (до 20 тис. фунтів) або навіть тюремне ув'язнення на термін до 6 місяців для власників собак у випадку, якщо вони завдадуть шкоди здоров'ю людини. Якщо ж від зубів чи кігтів вашого улюбленця хтось постраждає особливо серйозно, ви можете провести у цивілізованій англійській в'язниці від 3 до 14 років - залежно від тяжкості завданих вашим улюбленцем тілесних ушкоджень.
Власникам наших псюр такі санкції не насняться в найстрашніших снах. Тому й проходиш іноді повз їхнього понурого на вигляд улюбленця з інтригуючою думкою: вхопить він тебе за штани чи ні? А коли пощастить, то можеш ненароком і вступити ногою в залишену ним "на пам'ять" купку. І що з нього, несвідомого, візьмеш? От з його власника, який визнає лише своє право, але повністю ігнорує природне для цивілізованого суспільства поняття відповідальності, варто б таки спитати сповна. Для цього треба не так вже й багато: 1) встановити жорсткі правила; 2) слідкувати за їхнім дотриманням, не допускаючи винятків.
Але з цим (особливо з останнім) на нашій "Богом даній землі" споконвічні проблеми...
Ігор Дуда
