Тривале граничне бойове напруження – це ексклюзивне право і доля або вишколених за вищим розрядом професіоналів, або ж відчайдушних фанатиків.

Якщо говорити про українську армію, то перших, завдяки 23-річним «старанням» і «турботі», в ній залишилося не так вже й багато. Принаймні, не настільки багато, щоб завдяки лише їм вирішити питання захисту країни від зазіхань Росії та її маргіналізованих «лугандонівських» сатрапів. А щодо других -  можна згадати слова підпилого генерала-випадкового супутника Штірліца в купе поїзда: «Від фанатизму втомлюються». Це ж саме, з певною поправкою, можна сказати і про «голі», нічим не підкріплені заклики до  патріотизму. Ними грішать, як правило, невиправні демагоги і як правило тоді, коли більш дієвих аргументів бракує. Судячи з останніх повідомлень, наша влада впритул підійшла до розуміння цього і навіть зробила реальні кроки в напрямку розв’язання цієї делікатної проблеми. Так би мовити, створення комерційного доповнення до патріотичних поривів. І не варто шукати в цьому якоїсь суперечності. Зрештою, війна – це передусім важка і, на відміну від більшості інших, смертельно небезпечна робота.

Прем’єр Арсеній Яценюк персонально озвучив цифри грошових виплат як за особисті звитяги на ратному полі (за підбитий ворожий танк – 48 тис. грн., за реактивну систему залпового вогню – 60 тис. грн., за знищений ворожий літак - 121 тис. грн.. і т.д.), так і за виконання бойового завдання у складі батальйону, роти, взводу. Причому проголосив це Прем’єр не у звичному дрес-кодовому костюмі з краваткою, а у простому светрі, наче сам зібрався одразу після виступу надягти бушлат поверх «броніка» і вирушити спробувати щастя і «вполювати» десь під Дебальцевим хоча б 40 мінімальних зарплат. Хоча, думаю, до цього не дійде…

Найперше, що спало на думку: на усій псевдопатріотичній риториці можна ставити хрест. Війна на сході країни відтепер набуде відчутного бізнесового крену. Добре це чи погано, як мовиться, дасться чути, але тепер, схоже, АТО має шанс набути ознак своєрідного сафарі. Наші вояки почнуть з набагато більшим азартом полювати на усіляких повзучих, літаючих і довгостволих монстрів, а у їхніх польових сумках і планшетах разом з таблицями стрільби,  схемами орієнтирів та іншою оперативною документацією буде і листочок з розцінками за знешкоджену ворожу техніку (щоб, бува, не переплутати й не садонути по «лугандонівській» гарматі, коли є можливість вразити значно дорожчий танк). Друге: цікаво, чи має оголошений А.Яценюком «прейскурант» зворотну силу? Тобто, чи не будуть обділені ті учасники АТО, які ще до його появи встигли записати на свій особистий рахунок якийсь ворожий «Град», БМП чи АГС? Третє: зовсім не виключено, що кількість знищених, приміром, ворожих гармат може невдовзі виявитися більшою, ніж є в наявності у сепаратистів. Українці – всюди українці, в тому числі й на війні. А на ній головне – знешкодити ворога і зменшити його бойові можливості. Нехай і думаючи передусім про розмір суми, яку за це отримаєш.

Ігор Дуда