Затряслися, напевно, нещодавно коліна в депутатів, високопоставлених чиновників у стольному Києві та на місцях: з Банкової (чи де там зараз перебуває Президент) нещодавно пролунало грізне застереження тим, які "під час війни шукають вигідні відрядження, відпочивають на курортах та збагачуються за рахунок держави". Почали, мабуть, обдзвонювати одне одного і тривожно запитувати: " А що ж тепер буде?". Адже якщо глава держави визнав за потрібне виступити з такою заявою-попередженням, то проблема, очевидно, стала нагальною і болючою.
Очевидно, згадані (хоча й конкретно не названі) достойники таки добряче перебрали міру в питанні повного абстрагування від життя своєї країни, яка веде війну не на життя, а на смерть, і цілковито зосередилися на забезпеченні власного добробуту. Їм Президент пообіцяв лють. І порадив добре це запам'ятати - ніхто, мовляв, "не пробачить ані депутатам, ані суддям, ані воєнкомам чи будь-яким іншим посадовцям протиставлення себе державі". А ще додав, що "ті, хто думає, як би побільше часу провести за кордоном, та шукають собі "вигідні" відрядження, щоб можна було їх поєднати з бізнесом, з друзями чи "пляжами", – вас таких не буде". Що саме означає оте "вас таких не буде" - Володимир Зеленський не став розлого пояснювати, сподіваючись, можливо, що цією недомовленістю нагнав достатньо страху в темні душі користолюбців у вишиванковому камуфляжі.
Спробую все ж від себе відповісти на оте запитання "Що ж тепер буде?". Наважуся передбачити, що не буде нічого. Просто ні-чо-гі-сі-нь-ко. Чому? Тому що дії згаданої категорії "рівніших серед рівних" цілком вписуються в рамки системи, що вибудовується в Україні з грудня 1991 року - незалежно від того, хто в той чи інший період обіймав посаду Президента країни. Хоч і обіцялося, пригадується, і нещадно карати, і руки рубати, і... і депутатсько-бізнесово-чиновницька привілейована каста продовжує процвітати й жити задля власного задоволення. Ну справді, не для того ж протягом десятиліть дбайливо викохувалися принципи безконтрольності та безвідповідальності, щоб отак взяти - і відмовитися від них. Навіть зараз, в час кровопролитної (для простолюду) війни. І чи не запізно взявся Президент закручувати гайки? Адже півтора року війни меткі й спритні люди не витрачали часу даремно: уже налагоджені й відпрацьовані усілякі прибуткові схеми з "відкатами", на митницях та з "раціональним" використанням гуманітарки, уже встановлені й діють такси у воєнкоматах і т.д. І що ж це, тепер все коту під хвіст? Ні, не для того вони видряпувалися нагору суспільними щаблями, щоб отак взяти - і злякатися президентського осуду, нехай і гнівного - з нахмуреними бровами. Люди, та ж будьте серйозними! Лякає Президент "люттю" і тим, що "ніхто не пробачить"? А яке ім'я прізвище і по-батькові отого "ніхто"? Які в нього повноваження? Ну, розізлили трохи пана Президента, сказав зопалу, але ж все так не буде...
