Впізнаєте цього чи то хокейного форварда, чи захисника, який саме приземлився на "п'яту точку"? Не внаслідок силового прийому з боку суперників, ні (хто б з них наважився на таке?!), а через власну недосконалу техніку катання на ковзанах. Або через якийсь горбик на леді. І сама його участь у турнірі так званої "Ночной хоккейной лиги" є класичним прикладом "рассейской" показухи і гри в піддавки. Ну, і ще, звичайно, щоб зайвий раз продемонструвати образ "сильного мужика" - співається ж у відомій пісні А.Пахмутової "в хоккей играют настоящие мужчины". А ленінградський хлопчик Вова Путін завжди мріяв бути таким. Чи, принаймні, здаватися.
От і на хокейному майданчику Путіну вдається дещо показати - за максимального сприяння партнерів і суперників, серед яких є й справжні майстри гри, чемпіони світу й Олімпіад, володарі Кубку Стенлі... А назва "ночная", має, мабуть, говорити про те, що улюбленому хокею Владімір Владіміровіч може присвятити лише трішки часу ближче до ночі - в денну пору його думки зайняті виключно тим, як зробити "матушку Россию" ще щасливішою, ніж вона є нині - після 22 років його нероздільного правління. Та ось тепер її "государь" вирішив, що для щастя й добробуту Росії конче необхідно, щоб була зруйнована і скривавлена Україна - може, таки якось та й вдарився достатньо сильно головою (нехай і в захисному шоломі) об лід майданчика? Вирішив - і проводить цей свій план в життя з маніакальною впертістю. "Це звір огидної породи, Лохнесс із невської води", - писала про нього Ліна Костенко. Ось так - з одного боку образ справжнього мачо, безстрашного пірнальника у морські глибини за старанно прилаштованими там помічниками амфорами, відважного дельтапланериста, що літає поруч з лелеками, наполегливого хокеїста "ночной лиги", й кумира, як свідчать опитування значної маси гранично зазомбованого і належним чином заляканого поліетносу, а з другого - "звір огидної породи", яким він нині є в очах не лише українців, а й величезної частини світу.
І ось яка виникає майже гріховна думка: хокей - дуже травматичний вид спорту. Трапляються в нім і тяжкі ушкодження, і навіть смертельні випадки. Приміром, в березні 1989 р. голкіпер "Буффало Сейбрз" Клінт Маларчук (українець за походженням) ледь не загинув, коли суперник випадково зачепив йому ковзаном шию, перерізавши яремну вену. Етнічний українець, який ледве не стік тоді кров'ю на хокейному майданчику (але був врятований) і Україна, рани якої кровоточать сьогодні - якась доволі моторошна напрошується паралель. То, може б, якщо вже тема стосується хокею, хтось із партнерів Владіміра Владіміровіча в "ночной лиге" теж... цілком випадково... отак взяв - і... Або ж хоча б "припечатав" до борту так, що правителя довелося б потім довго складати по частинах і йому тривалий час було б не до України...
Розумію наївність цих мрій (суперники на майданчику хіба що не здувають з Путіна порошинки), але, думається, сміливець, який наважився б таке зробити, обезсмертив би своє ім'я в пам'яті України...
