Хто там найвправніший у веслуванні на хисткому на вигляд човні під назвою каное? Гурони і делавари з Великих озер? Карибські індіанці? Бразильські гуарані чи піраха?  Не ставлячи під сумнів їхню майстерність, зазначу: усім їм треба повчитися в українця Юрія Чебана.

18 серпня, на тринадцятий день Олімпіади (цікаво, чи вважав сам Юрій це число нещасливим?) 30-річний одесит приніс команді України другу золоту медаль на Іграх у Ріо.  Здобув він її, перемігши у фіналі змагань каное-одиночок на 200 метрів. Потужний старт і така ж потужна хода впродовж усієї дистанції українського атлета дозволили йому на мізерні частки секунди випередити суперників.  Результат, показаний Чебаном (39,279 сек.), є новим олімпійським рекордом і   майже на 3 секунди кращий, ніж той, з яким він став переможцем у Лондоні-2012.

Вихід у фінал змагань не був піднесений Юрію на блюдечку – за нього довелося і поборотися, і понервувати. Через помилку системи визначення результатів його спершу відправили у «другосортний» фінал В, але потім таки дали змогу боротися за медаль. Він і скористався цим шансом сповна, на його самого і нашу спільну радість. І якщо вже згадалося про суперників та американських аборигенів, то друге місце посів колишній українець Валентин Дем’яненко, який нині представляє Азербайджан (39, 493 сек.), а на третю сходинку п’єдесталу зійшов, можливо, нащадок отих самих гуарані чи піраха з вельми урочистим іменем Ісак’яс Кейрош душ Сантуш (39,628 сек.). Зійшов, припускаю, з деяким смутком, оскільки у півфіналі показав найкращий результат і, безумовно, розраховував на «золото». Але що вдієш – не завжди спортивна фортуна усміхається господарям. Цього разу вона подарувала усмішку життєрадісній Одесі і всій Україні.

Успіх Ю.Чебана підніс Україну в медальному заліку на 21-е місце. З нього якось зручніше (і трохи приємніше) спостерігати за тими, хто розташувався нижче.

Ігор Дуда