Те, що нині в нас панує культ грошей у різних його проявах - чи то нагромадження, чи побирання, щоб елементарно вижити, а не простягнути ноги серед вулиці - аксіома. 

Майнова нерівність є всюди, але у нас, у начебто цивілізованій, християнській та ще й з крикливими претензіями на європейськість  країні вона нагадує зразки, що зустрічаються десь ближче до екваторіальної частини Африки. І прірва ця не звужується, а навпаки – стає дедалі ширшою.

Подібне становище, попри зусилля нечисленних людинолюбців з релігійних і благодійницьких організацій, зовсім не облагороджує людську природу. Навпаки - часто складається враження, що більшість людей навколо просто таки вправляються в мистецтві обману чи підлості. Чому люди опускають­ся до цих "чеснот"? Часто навіть не в силу необхід­ності, а так, зі звички, вважаючи, що це цілком нормально і допустимо. Найсильніший мотив, звичайно, ті масі гроші. При­рода не наділяє всіх од­наковими здібностями, отож можна погодитися з тим, що серед тих, хто нині ледве зводить кінці з кінцями, багато ледарів, пияків і нездар. Однак переконаний, навряд чи серед тих, хто сьогодні процвітає, знайдеться багато праведників. Людський соціум влаш­тований так, що кожен посідає те місце, яке йому дозволяє його рівень професійності, працелюбства, інтелекту. Так ведеться  у нормальному суспільстві. Наше ж суспільство я, навіть мобілізувавши увесь свій патріотизм, нормальним назвати не наважуся. У нас - свій неповторний шлях, яким так полюбляє вихвалятися ота показушно-вишиванкова публіка. У нас на верхніх щаблях опинилися ті, хто відсутність перелічених вище чеснот сповна компенсує підлістю і на­хабством.

Взагалі ж, якщо вірити християнським постулатам, люди, які коять несумісні з сумлінням  діяння, мали б боятися хоча б Божої кари. Та, очевидно, вони вважають, що Бог – надто віддалена судова інстанція, якою можна знехтувати. Або ж, що ще гірше, щиро переконані, що все, що вони творять, цілком узгоджується із заповідями Всевишнього. Але ж неозброрєним оком помітно (а щоденний досвід це підтверджує), що суспільство наше звіріє на очах, й не в останню чергу тому, тому що балом у ньому правлять гроші і вигода. Кинуті на шальки терезів, вони переважають совість вкупі з порядністю, добротою, милосердям, гуманністю… На них купляється все: місце у виборчому списку, сприятливе для себе рішення в суді або ж конкурсної чи тендерної комісії та ще багато чого - всього й не перелічити. Душа, можливо,  протестує проти цього, але не надто енергійно - бути злидарем, нехай і чесним, хочеться далеко не кожному. Отож більшість обирає шлях до наповнення власної торби з грішми усіма можливими засобами – щоб бути, при потребі, солідним покупцем, а не нужденним ізгоєм...

Ігор Дуда