Вчора Тернопільщина зустріла тіло полеглого Героя Романа Довгалюка.

На колінах з лампадками, квітами і прапорами жителі села Мишковичі Великоберезовицької громади зустріли траурний кортеж з односельцем, вірним Сином України. Останню шану Герою віддали жителі Мишкович і довколишніх сіл, рідні та близькі, побратими, байкери, друзі, знайомі, однокласники, представники духовенства, влади та громадськості. Після панахиди у храмі траурний кортеж відправився до Дому печалі у Тернополі. Присутні не стримували сліз та болю, адже у боротьбі за Україну Роман Довгалюк віддав найцінніше – власне життя, - пише видання "Тернополяни".

Довгалюк Роман Анатолійович народився 14 квітня 1986 року у селі Мишковичі, де пройшло його дитинство. Навчався у місцевій школі. Згодом вступив до Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Т. Шевченка на факультеті фізичного виховання та спорту.

38-річний сержант Роман Довгалюк був військовослужбовцем 44-ої окремої артилерійської бригади, командиром гармати, справжнім патріотом, який свідомо став на захист України ще під час АТО/ООС у 2020 році та мужньо обороняв Батьківщину до цього часу.

Відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а також у серпні 2022 року – медаллю «За військову службу Україні». Це високі державні нагороди за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Разом з побратимами після повномасштабного вторгнення захищав Україну в Чорнобилі, на Житомирщині, Оріхівському напрямку, у районі Куп’янська та Бахмута. Загинув 12 серпня 2024 року виконуючи бойове завдання у Сумській області.

Роман Довгалюк був добрим, щирим, дружелюбним, веселим, активним, мав чудове почуття гумору та завжди був готовим прийти на допомогу. Обожнював спорт та Батьківщину, за яку віддав власне життя. Він був не лише вправним воїном, а й талановитим художником, відомим байкером. До служби в ЗСУ працював тату-майстром, артистом вогняного шоу, брав участь у співочих конкурсах. У 15 років самостійно освоїв їзду на мотоциклі, а в дорослому віці створив власний байкерський клуб. Колекціонував старовинний глиняний посуд і карнавальні маски.

Підтримувала Романа його мати Христина, яка стала волонтеркою та допомагала синові і його побратимам, приганяла авто на фронт, передавала посилки, спорядження та гостинці.

У Романа Довгалюка залишились донечка Софійка, брати, мати Христина і батько Анатолій.

Поховають Романа Довгалюка на Алеї Героїв, що на Микулинецькому кладовищі в Тернополі.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким полеглого воїна. Вічна і світла пам’ять Герою!