Днями випадково натрапив на телерепортаж про акцію «Зробимо Україну чистою!». Озброєні поліетиленовими мішками свідомі громадяни різного віку й статі старанно прибирали лісопаркову зону від неймовірної кількості сміття, яке позалишали їхні співплемінники з екологічною свідомістю неандертальців. Хоча, здається, таке порівняння для наших далеких пращурів було б образливим – навряд чи вони так ретельно і з такою тупою бездумністю загаджували місця своїх стійбищ. Подібна поведінка є привілеєм наших зовні майже цивілізованих сучасників.
Пригадую, симпатична жіночка, відповідаючи на запитання поро мотиви її участі в акції, відповіла просто і вичерпно: «Не хочу, щоб мій син ріс рагулем». Погодьмося, слово не зовсім салонне і вже точно – не позичене з навчального курсу мовного етикету для студентів інституту міжнародних відносин. Однак воно цілком адекватно характеризує вельми неприємну і, на жаль, поширену серед значного числа членів нашого соціуму звичку споганювати навколишнє середовище. Або ж, як висловився заступник начальника управління ЖКГ, благоустрою та екології міськради Олег Соколовський, «потужно його засмічувати». Кинути порожню пачку з-під сигарет, недопалок, пластикову пляшку чи упаковку від чіпсів просто на тротуар чи у під’їзді будинку; залишити купи сміття і залишки багать після «культурного відпочинку» в лісопарках стало для багатьох наших співгромадян, особливо молодих, своєрідною ознакою «хорошого тону». Чим вони керуються при цьому? Швидше за все, в даному випадку виявляється в усій своїй потворності вплив отого їхнього тусовочно-блатного середовища, в якому зневага до загальноприйнятих норм поведінки вважається чимось на кшталт вступного випробування і ледь не найголовнішою чеснотою. А ще, як не банально це звучить, цілком очевидний брак виховання і особистого прикладу з боку батьків. Ще в ранньому дитинстві отим нинішнім лобурякам не зробили, образно кажучи, щеплення від безкультур’я. До упущень батьківського виховання (або ж його відсутності як такого) згодом додався вплив оточення і, як наслідок, маємо своєрідний малоприємний синергізм на кшталт 1+1=3. Два несприятливі фактори дали в сумі третій, ще більш соціально шкідливий. Дали, даруйте на слові, рагуля.
