"Де ти був, коли були німці?", - саме так, пригадую, колись допікала свого чоловіка моя сварлива сусідка. Допікати, щиро кажучи, було за що: лінькуватий, не завжди виголений, у вим'ятих штанах і сорочках, з вічно сонним виглядом чолов'яга, здавалося, аж просився у якийсь військовий табір з суворою дисципліною.
Найперше, думається, у нас були б нормальними дороги - можна припустити, що німці не хотіли б з фатерлянду заїжджати на наші ями і вибоїни;
Також можна спрогнозувати, що водії на них дотримувалися б встановленої швидкості та інших правил - декілька показових розстрілів, певен, зробили б свою справу. Педантичні й достатньо безжальні германці, припускаю, розв'язали б проблему без зайвих сентиментів і нашої звички шукати "рівніших" серед рівних;
Таким же способом властям, думаю, вдалося б вирішити питання з нелегальним обігом зброї, злісним хуліганством та іншими небезпечними для особи злочинами. І двоногі "бики"-любителі "охоти" на маленьких каченят у парку зовсім не почувалися б такими безкарними. І не вивергали би потоки матюків на вулицях, мотивуючи це тим, що живуть у "вільній країні";
Приблизно так само, можливо, вирішилося б питання з виробниками харчового, зокрема, алкогольного фальсифікату та недобросовісними торгашами, ладними задля власного зиску труїти своїх співгромадян;
Ладен припустити, що знайшлося б заняття для усієї цієї публіки, яка полюбляє "красиве" життя у нічних закладах: молодих "бикуватих" бовдурів та їхніх достойних "подруг" - їх можна було б загнати на прокладання отих самих доріг, як це зробили німці у себе в 30-тих роках;
Доморощені політикани (якщо б такі були), припускаю, сиділи б тихенько як миша під мітлою, оскільки їхня нинішня вакханалія викликана саме розгулом отої дикої та неконтрольованої "свободи" та плюралізму в умовах дефективної демократії;
Окиньте поглядом наведений перелік і дайте чесну відповідь собі: чи заперечували б ви проти усього цього? Чи не отруюють усі перелічені фактори (і не лише вони) наше з вами життя? І чи не є це саме тим парадоксальним прикладом, коли їхньому усуненню могла б посприяти ворожа, загалом, сила?
"Ти що, цілком здурів?! - обірве мене якийсь освічений в історії, національно свідомий і демократичний до кісткового мозку співгромадянин, - та ж німці вважали нас нижчою расою, Untermenschen, і планували для нас відповідну долю: частину - знищити голодом і непосильною працею, іншу частину - перетворити на слухняних рабів. Ти такої долі хотів би нам?!"
"Агов, друже, охолонь - спробую парирувати доводи розгніваного опонента, - ми ж самі нині б'ємо на сполох і кажемо, що у нас прогресуючими темпами відбувається депопуляція. Нас, українців, стає дедалі менше: хтось виїжджає, хтось передчасно вмирає від алкоголю і наркотиків, стресів, різних болячок і завдяки усім "прогресивним" медичним нововведенням. То яка, за великим рахунком, різниця? Наскільки нас поменшало від початку 90-х? Не виключено, що німецький план передбачав схожі темпи "обезлюднення" окупованих територій. І згадай, кого нині нерідко називають "окупантами"? Чи не нинішню рідну українську владу, яка своєю політикою прирікає переважну частину народу на злиденне життя і цілком природно налаштовує проти себе? От для неї й усіх тих, хто, не гребуючи жодними засобами, видряпався нагору й нині насолоджується життям і зі зневагою позирає на "лохів", що вовтузяться там, внизу, для всієї отої "мажорної" наволочі ми і є отими самими Untermenschen, недолюдками, об яких можна витирати ноги..."
"Ага - не вгаває мій впертий опонент, - то тепер ти не носив би вишиванку, а натягав би тірольський капелюх, камізельку та їхні короткі шкіряні штанці й виспівував альпійські мотиви, або ж "O mein lieber Augustin"?
"Ну, то й тішся тим, що носиш вишиванку й співаєш українських пісень - відчуваю, як мене охоплює роздратування, - що тобі ще залишається? "
...Ось до якої внутрішньої полеміки може привести абсолютно віртуальне запитання: "Що було б, якби були німці?"
Ігор Дуда
