Понад півтори тисячі учасників АТО перебувають у полоні, вважаються зниклими або загиблими. Про це повідомила Алла Борисенко, керівник Всеукраїнського Центру пошуку полонених, загиблих і зниклих безвісти. Наразі волонтери центру працюють над тим, щоб визволити якомога більше солдатів, які потрапили у полон, а також відшукати зниклих та ідентифікувати загиблих.

- Щодо полонених, то інформація про те, що їх годували раз на два дні підтвердилася, - каже Алла Борисенко. – Зараз уже ситуація краща. Ми нещодавно відправили їм 24 тонни продуктів, і зараз їх годують два рази на день. Воду дають постійно, цигарки видають на групу. Їх також виводять на будівельні роботи – на зруйновані школи, садочки. Відповідно до Женевської конвенції є домовленість, що поранених не повинні бити, мають годувати і надавати медичну допомогу. Наразі ця домовленість виконується, але не всюди. Багато батьків цікавляться чому не звільняють їхніх дітей. Коли ми подаємо списки на звільнення, то коли інша сторона виводить хлопців, все може змінитися в останню хвилину. Буває що із 40 осіб треба вибрати 8. І самі солдати вирішують, хто буде в першу чергу виходити - чи поранений, чи багатодітний, чи з важкою ситуацією. Списки, які подаються не завжди виконуються. Все вирішує сторона, яка утримує полонених, коли кого звільнять ніхто не знає.

Коли батьки, рідні та близькі дізнаються, що той, хто воював потрапив у полон, то часто починають панікувати. Вони не знають куди звертатися, до кого телефонувати, і можуть наробити багато помилок, що тільки пошкодить полоненому. Не варто також погоджуватися на викуп, якщо його вимагають.

- Якщо рідні дізналися, що чоловік чи син потрапили у полон, спочатку необхідно подати заяву у Службу безпеки України, - пояснила Алла Борисенко. – Необхідно повідомити про це також у Центр звільнення полонених ГО «Офіцерський корпус». Якщо інформація не точна, то вони передають її нам на пошук. Останні два тижні рідні полонених почали отримувати дзвінки про викуп. Незнаючи що робити вони пересилають кошти. Цього не потрібно робити. Спочатку треба попросити поговорити з дитиною чи рідною людиною. Якщо не дають поговорити, то треба попросити дати відповідь на питання: «Яке дівоче прізвище мами? Як звали дідуся? Як кликали собаку?» тощо. Якщо не отримаєте відповіді на ці запитання, то ніякі кошти не треба перераховувати. Разом з тим сильно шкодить полоненому коли рідні починають звертатися у всі підряд інстанції, публічні звернення у ЗМІ.

Зараз Всеукраїнський Центр пошуку має сформовану базу даних поранених, загиблих, зниклих безвісти воїнів АТО. Організація співпрацює з Центром звільнення полонених ГО «Офіцерський корпус» та його регіональними осередками, Міністерством оборони України, СБУ, військовими комісаріатами, правоохоронними органами, органами місцевого самоврядування різних рівнів. Через день волонтери центру телефонують солдатам, які перебувають у зоні військових дій, і цікавляться чи живий. Якщо військовий поранений, то запитують, яка потрібна допомога. Коли рідні не можуть зв’язатися з бійцями, то їм повідомляють, що людина жива.

За допомогою до Центру можна звертатися щодня з 9.00 до 20.00. Розташований він у кабінеті №118 Тернопільської облдержадміністрації, що на вулиці Грушевського,8. Телефони Центру: 068 65 73 926, 093 38 44 211, 093 319 94 20. Електронна скринька: ukraina1@i.ua.

Ольга Трач

Фото автора