Понад дві години долали 18 кілометрів кіньми люди з села Надрічне, що на Теребовлянщині, щоби потрапити в Тернопіль на роботу. Їхали до залізничної станції, що в Купчинцях. Кілька разів коні з саньми перекидались, снігові замети в деяких місцях сягали двох метрів.
- Виїхала з дому перед обідом на санях. Треба було ж доїхати до Тернополя на роботу. Сусід запряг коні і повіз до найближчої залізничної станції 18 кілометрів полями, – розповідає Оксана Бусько, яка родом з села, – їхали понад дві години, а потім ще дві години чекала на станції під відкритим небом поїзда. Замерзла так, що коли зайшла у вагон, мене пересмикувало, хоч була вбрана в зимову куртку, по якій натягнула ще шубу. По дорозі ми з конями кілька разів перекидались, повністю встрягали в сніг, але коні пройшли там, де не зміг проїхати навіть трактор.
Оксана Бусько каже, що фірман, який возив її з сусідом 18 кілометрів, а потім вертався назад, не взяв навіть грошей, зробив це по дружбі.
- В моєму селі, то таке враження, що до весни, поки все не розтопиться, то ніхто не зможе того розгорнути. Один трактор вгруз. Сніг був вологий, зараз твердий, зрушити його можна хіба БТРом. От в сусідньому селі в той снігопад хлопця зловив апендицит, то швидку трактор до Теребовлі дві з половиною години тягнув, – розповідає Оксана Бусько.
В магазини заметених сіл продуктів не завозять, поїхати по них в місто також неможливо, нема чим прогорнути дороги.
- Десь там в сусідньому селі такий великий трактор, який би міг розгорнути, але в нього нема дизпалива. Палива, відповідно, ніхто для того трактора не привезе, бо дороги заметені.
Найбільш у вигідному становищі – фірмани. Кіньми селяни з Надрічного збираються їхати до найближчого хлібзаводу, щоби привезти людям бодай хліба.
Джерело: Доба
