Чому людську впертість часто порівнюють з впертістю  віслюка? Напевно тому, що вона буває позбавленою будь-якого раціонального пояснення, найменшої гнучкості,  не враховує  реального становища і сліпо й бездумно наполягає чи робить своє - наперекір здоровому глузду. Так, може, справа в отому  самому глузді, точніше - його відсутності?

Стоп. Що це я про усілякий негатив, що межує з патологією... Я ж хотів розповісти про свого доброго приятеля. Він зі мною вже досить давно - ще відтоді, як (в тому числі й за моєї посильної допомоги) у нього на голові з'явилися імпозантні роги. А порівняно віднедавна  він зробився регулярним коментатором  і критиком моїх опусів на одному з сайтів. Одразу ж скажу, що він - сучасна, толерантна особина, схильна, серед іншого, дотримуватися гендерної рівності. Робить він це доволі своєрідно: з клички  "Саша Крест", Віктор М. чи "Jack Winchester" раптом перескакує на "Валентину" чи "Наталку". І все б нічого, але й особливості його письмен, з усіма їхніми "дубовими" ляпами, перескакують разом з ним від  однієї "кликухи" до іншої. І приховати їх неможливо. А, може, все ж збуваються мої припущення, і він таки якийсь трансгендерний суб'єкт? Адже в міру того, як ми пнемося в Європу і тут у себе щосили культивуємо повальну толерантність, від якої наші пращури попереверталися б у могилах, число усіляких  "нетрадиційностей" обіцяє лише зростати...

Та біс з ними -  повернуся до мого друга й не відмовлю собі в задоволенні охарактеризувати його хоча б кількома штрихами.

Він - освічена й начитана людина, якщо, звичайно, не брати до уваги, що за своєю мовною грамотністю "застиг" десь на рівні слабенького учня початкових класів.

Він - твереза й поміркована людина, якщо, не зважати на те, що його коментарі позбавлені змісту й елементарної логіки і здебільшого скидаються на п'яну (в кращому випадку) маячню на типовому "суржику" (думає російською)  і  з додаванням лексикону "блатного" середовища.

Він - скромний і невибагливий у побуті, якщо, звичайно, пропускати повз вуха його нескінченні вихваляння закордонними поїздками, апартаментами з хатньою робітницею, ексклюзивними гаванськими сигарами, випитою на різних широтах елітною кавою, взятими кредитами у банку.... За цим усім легко читається: "Ти жебрак і невдаха, а я от вхопив бога за бороду!". І так само легко простежується своєрідна статусність "бика", який раніше був НІКИМ а тепер уявив себе ВСІМ. Звісно, можна посперечатися, чи варте горнятко Colombia Suprema під дим Habana та ще й навіть з перспективою кредиту на вигідних умовах однієї-однісінької пари розлогих рогів, але це питання для таких же  розлогих дискусій.

Він - правдивий і щиросердний, якщо, звичайно, закрити очі на те, що постійно бреше: то він "журналіст" (т-а-ак - колега, чорт забирай...), то "викладач", що має на побігеньках "студенток" (Боже, Україну вбережи...), то "успішний бізнесмен", для якого відкриті двері усіх банків...

Він - наполегливий у досягненні своєї мети (вивести мене з рівноваги), якщо, звичайно, вважати наполегливістю вже згадану віслючу впертість. Таку, що позбавлена будь-якого раціонального пояснення, найменшої гнучкості, не враховує реального стану справ і сліпо й бездумно наполягає чи робить своє - наперекір здоровому глузду. Стоп. У віслюка ж, здається, рогів немає. А отже, немає і всіх описаних вище характеристик мого доброго приятеля. Тому прошу вибачення - у віслюка.

Ігор Дуда