Сьогодні за церковним календарем Варвари. Ця великомучениця була донькою багато чиновника-язичника з місті Іліополя на півдні Єгипту. Її прилучили до християнської віри, а згодом за приналежність до неї сам батько відрубав голову своїй доньці. Це сталося у 306 році.
У ХІІ столітті мощі святої Варвари привезли до Києва, і вони стали головною святинею Золотоверхо-Михайлівсього монастиря. За переказом, завдяки заступництву святої Варвари Михайлівський монастир під час будь-якої пошесті не бачив жодного мерця в своїх стінах. Нині мощі Варвари зберігаються у Володимирському соборі. Предки наші вважали, що ця великомучениця є хранителькою від наглої смерті. Легенди оповідають також про те, що вона була жінка мудра на вишивання. Тому в її день можна вишивати, але гріх прати, білити й глину місити. За Варварою йде Сава, а потім Микола. Всі ці три дні селяни варили кутю та узвар, щоб хліб родив та садовина рясніла. А щодо погоди говорили так: «Варвара снігом постелить, Сава – загладить, а Микола морозом придавить».
