Америку створили емігранти. Це - беззаперечний факт. Починаючи від англійських пілігримів на борту судна Mayflower, які дісталися берегів Нового Світу в 1620 р., через декілька хвиль еміграції впродовж століть і до теперішньої "зеленої карти" - країна зоряно-смугастого прапора надавала притулок і декларувала начебто рівні можливості для всіх. Тому злидарі, яким нічого було втрачати вдома, злочинці, що втікали від сокири ката чи зашморгу, авантюристи всіх гатунків, шукачі пригод і просто безліч людей, яких штовхала в далеку дорогу надія на краще - усі полишали рідну країну, щоб за якийсь час пропливти на боту свого судна під Статуєю Свободи і висадитися на острові Елліс - найбільшому історичному пункті прийому імігрантів з усього світу.
Втім, як Остап Бендер заявляв на засіданні таємного "Союзу меча і орала", що "цю руку ми протягнемо не всім", так і Америка, навчена гірким досвідом, періодично закривала свої морські ворота перед тими, хто долав неблизьку дорогу, щоб потрапити до неї. Один з таких історичних епізодів датується саме цим днем - 3 серпня 1882 р. Конгрес США заборонив в'їзд в країну лунатикам, злочинцям і божевільним. Також на 10 років була заборонена іміграція китайців. Можливо, справджувався жартівливий афоризм "Наша родина завжди мала неприємності з імігрантами - відтоді, як ми приїхали в США". З китайцями, здається, більш-менш зрозуміло: Америка, мабуть, побоювалася, що завдяки своїй феноменальній "плодючості" представники Піднебесної імперії невдовзі перейменують Нью-Йорк на "Нью-Шанхай" чи щось подібне й змусять її англо-саксонську основу перейти з барбекю, пудинга і кави на рис і зелений чай. Ще й сотню років потому американці не відмовляли собі в задоволенні позловтішатися над надмірною народжуваністю китайців. У одному з бойовиків за участю Стівена Сігала його герой, перетрощивши разом зі своїм напарником цілу купу китайських бандюганів, у відповідь на запитання партнера, скільки їх ще там залишилося, спокійно відповідає: "Небагато - якихось півтора мільярда".
А як же, цікаво, було з лунатиками, злочинцями та божевільними? Заборона в'їзду їм могла означати, що того "добра" в самих United States розвелося аж забагато, і примножувати їх число власті наміру не мали. Але якщо з якимось "буйним" все було зрозуміло - навряд чи його пустили б на корабель ще десь у Європі, то як отак відразу визначиш лунатика? І в далеко не кожного злочинця на чолі написано, що він - злочинець (хоча теорія італійця Ломброзо про типи вроджених злочинців навряд чи є беззастережно хибною).
Втім, збіг час - і в Америці завдяки вихідцям з Сицилії буйно розквітла й безбідно існувала (чи й існує) італійська мафія. І послугами декого з її босів влада США не гребувала користуватися під час Другої світової війни. А на Брайтон-біч не лише йдуть дощі, а й, доводилося чути, непогано почуває себе російська організована злочинність. До США свого часу виїхав (з діагнозом шизофренії та "ходкою" на зону) відомий російський кримінальний авторитет Іваньков-"Япончик". Очевидно, і в бастіоні свободи та демократії, як і деінде, є рівні й ще "рівніші". Втім, як стверджується у ще одному відомому американському афоризмі, імігранти завжди були проблемою для Америки - варто лише запитати про це першого-ліпшого індіанця...
Ігор Дуда
