Матчем «Шахтар» - «Зірка» стартувала чергова першість української Прем’єр-ліги. У цьому сезоні в ній гратиме аж 12 команд.

Ще на грі за Суперкубок коментатор, анонсуючи початок чемпіонату, запевняв, що на вболівальників очікує «цікавий турнір». Коментатора можна зрозуміти. Його робота – якнайбільше говорити, в тому числі й видаючи іноді бажане за дійсне. Може й справді турнір, позбувшись баласту, стане гострішим і, відповідно,  цікавішим для глядачів? Погодьтеся, спостерігати на величезні «залисини» на трибунах – невелике задоволення. Ось і поєдинок у Львові зібрав мізерну, як на розміри стадіону, кількість вболівальників. Дебютанти турніру кропивничани (довгенько, мабуть, доведеться звикати) хоч і були в яскравій, наче папуги- нерозлучники, жовто-червоній формі, особливо яскравою грою не виблискували. Натомість допустили серію дитячих помилок в захисті, що й дало змогу гірникам вже в першому таймі вирішити долю поєдинку, забивши три м’ячі й давши лише раз відзначитися суперникам.  В другій половині картина не змінилася, якщо не рахувати, що для повноти картини захисник «Зірки» ще й спрямував м’яч у власні ворота. Отже, 4:1 – ось вам і перша відповідь на питання стосовно «скорочення задля оптимізації». Скорочення числа команд помітне, а от щодо оптимізації…

Втім, як воно буде – побачимо. Наразі ж – невеличкий історичний екскурс з присмаком ностальгії.  Протягом п’яти років (1987-1991) з київським «Динамо» за кордон виїздив скромний функціонер Ігор Черкасов, посада якого йменувалася як заступник керівника делегації. Однак всі у команді знали, що за цією вивіскою ховаються погони офіцера КДБ. У його обов’язки входило стеження за «обліко морале» футболістів і за тим, щоб ніхто з них не спокусився принадами «вільного світу» й не чкурнув за той бік «залізної завіси».

За словами самого Черкасова, між ним і Валерієм Лобановським налагодилися хороші «робочі стосунки». Настільки хороші, що Лобановський, бувало, сам наполягав на відрядженні його, Черкасова, за кордон, мотивуючи це тим, що в такій справі воліє обходитися «без замін».

Один вояж до Ізраїлю запам’ятався Черкасову особливо. Після успішного матчу проти одного з численних місцевих «Маккабі»  «Динамо» вирушило на вечерю до ресторану, де в якості екзотики демонструвався танець живота. Танцюристка підходила до столиків, запрошуючи футболістів і тренерів приєднатися до неї. Наставники «Динамо» виявили стійкість і високу соціалістичну свідомість, а от один з гравців таки не витримав - вискочив на середину майданчика і почав допомагати танцюристці, досить вміло копіюючи її рухи. Причому робив це так натхненно, що присутні почали аплодувати. «Заступник керівника делегації» Черкасов жахнувся в очікуванні брудної провокації ворожих спецслужб і вже відчув, як з його погонів, наче осіннє листя, облітають зірки. Лобановський теж насторожився і попросив начальника команди з’ясувати, в чому справа.

Причина виявилася простою і цілком природною для наших людей: у замовлений томатний сік один з розпорядників закладу, емігрант з СРСР, на прохання футболістів  «від душі» долив горілки…

…Нині пильних «заступників керівника делегації» з обмацуючим поглядом і чіпкою пам’яттю і досьє на кожного  в складах наших команд, що вирушають за кордон немає. Футболісти мають змогу ходити куди хочуть, купувати що забажають і танцювати з ким і що хочуть. З цього можна було б і порадіти – свобода, браття, свобода! -  але…куди поділася колишня гра, яка приваблювала десятки тисяч людей на стадіони?

Ігор Дуда