Ідеологи колишнього СРСР для малювання картини нашого бадьорого поступу вдавалися до лукавого, хоча й досить примітивного статистичного виверту: усі реальні і мнимі здобутки країни «розвиненого соціалізму» вони порівнювали з аналогічними показниками царської Росії 1913-го року.

Завдяки цьому виходило, що машин, цементу, деревини, деяких видів хімічної продукції у нас випускалося значно більше, ніж за «відсталого царизму». Ну, а щодо усіляких автомобілів, тракторів та іншої машинерії різниця була просто захмарно-вражаючою. Водночас укладачі бравурних звітів скромно замовчували той факт, що ілюзорний приріст з’явився не завдяки  соціалістичній системі господарювання, а був наслідком світового науково-технічного прогресу, в хвості  якого реально пленталася країна.  Ну, і вже зовсім зайвим здавалося радянським жонглерам статистикою вказати, що за виробництвом головних  продуктів на душу населення відставання не лише від передових держав, а й від отої ж Росії часів Николая ІІ було просто непристойним.

А ще кремлівські фокусники полюбляли забити баки наведенням процентів зростання валового виробництва. Ось приміром, повідомлення про те, що «виробництво трикотажу зросло на 7%». Це як: багато чи мало? А дідько його знає. Залишимо зараз осторонь хронічно  болюче питання якості продукції. Процентами від невідомого можна вразити уяву хіба що… ідіота. Якщо я скажу, що за вихідні випив 95% запасів спиртного у себе вдома, то що з цього стане зрозуміло? Що я безнадійний алкоголік і не просихаю від горілки? А, може, увесь мій запас складало те, що залишалося на дні пляшки?

Подібні речі спадають на думку, коли чуєш про якесь чергове «покращення». За логікою влади, оте «покращення» неодмінно повинно бути, оскільки «папєредніки» довели усе до повного розвалу. При цьому  такі речі, як зниження реальної купівельної спроможності населення, його дальше зубожіння, зростання комунальних і транспортних тарифів виводяться, так би мовити, за дужки. Простіше кажучи, ігноруються або ж списуються на умови фактичної війни. Можливо, саме через ті самі умови не оприлюднюють реальних  цифр товарообігу між Україною і Росією, а повідомляють, що «за минулий рік імпорт товарів з Росії в Україну зменшився на 45%, а експорт – на третину». На 45% від якої величини і на третину в порівнянні з чим? У цьому псевдостатистичному тумані неважко й заблукати…Заради справедливості варто сказати, що не нинішня владна команда започаткувала практику звалювання гріхів і навішування усіх собак на тих, хто правив перед ними. Цей метод успішно втілювався в життя усіма президентами, за винятком хіба лише Леоніда Кравчука. І то не завдяки винятковій порядності та об’єктивності Леоніда Макаровича, а тому, що суверенно-незалежних попередників у нього просто не було. І порівнювати він, за звичкою, міг з нужденними останніми роками «перестройки». Або ж з отим самим 1913-им…

Ігор Дуда