Підкорювати нові, досі незвідані вершини - споконвічна звичка людини, її характерна властивість. Вона рухає прогрес, забезпечує феноменальні прориви в різних галузях знань й допомагає людству щоразу ставати на новий, вищий щабель свого розвитку. А фраза "підкорення нових вершин" стала метафоричним відображення отого потягу до відкриття невідомого.
У цьому матеріалі ж її доречно вжити в прямому розумінні. Рівно 65 років тому, 29 травня 1953 р. новозеландський дослідник і альпініст Едмунд Хілларі разом з шерпом-провідником Тенцінгом Норгеєм вперше зійшли на найвищу вершину Землі - гору Еверест (8848 м.). Про те, що це була зовсім не розважальна прогулянка, свідчить історія спроб підкорення велетня, які нерідко закінчувалися загибеллю сміливців. Серед вкрай несприятливих для людини тамтешніх факторів: висока розрідженість атмосфери і низький рівень кисню в ній, низькі температури до - 50-60 градусів, ураганні вітри, інтенсивна сонячна радіація, зсуви, лавини... Те, що відчули в момент підкорення Евересту ці двоє абсолютно різних за походженням, вихованням і освітою (у Тенцінга її, як такої, й не було), але тісно зв'язаними - знову ж таки, в буквальному розумінні, - людей, найколоритніше описав саме провідник: "Найперше ми зробили те, що роблять усі альпіністи, які сходять на вершину гори: потисли один одному руки. Але хіба можна було обмежитися цим на Евересті! Я почав розмахувати руками, потім обхопив Хілларі, і ми почали лупцювати один одного пор спині... Яскраво сяяло сонце, а небо - за все життя я не бачив такого синього неба! Я глянув униз - з усіх боків нас оточували великі Гімалаї, і тепер їхні найбільші вершини здавалися маленькими пагорбами. Ніколи раніше не бачив я такого видовища і ніколи більше не побачу - дике, прекрасне і жахливе". Від того часу оте "дике, прекрасне і жахливе" бачила вже не одна експедиція, в тому числі й українська, до складу якої входила Ірина Галай - перша українка, якій підкорився Еверест. Сталося це 20 травня 2016р.
Ех, туди б Владіміра Висоцького - цікаво, чи знайшов би він якусь сильнішу ступінь порівняння замість своєї знаменитої "Лучше гор могут быть только горы"? Якої ще більшої краси можна шукати, перебуваючи на найвищій вершині планети? Хіба що жіночу - й заспівати для неї: "И с тех пор ты стала близкая и ласковая, альпинистка моя, скалолазка моя...".
До самої ж епохальної події - підкорення Евереста, - Британський гімалайський комітет підійшов, можна сказати, майже по-радянськи: новина про сходження на вершину була притримана керівництвом експедиції до 2 червня - дня коронації Єлизавети ІІ. Молода королева не поскупилася на відзнаки двом сміливцям: Хілларі та Тенцінгу була даровані рицарські звавння з відповідними почестями. Тенцінг після Евересту припинив участь у гімалайських експедиціях, став досить заможною людиною і здійснив давню мрію - побудував власний будинок. У Едмунда Хілларі ж дух невтомного відкривача і дослідника жив до його останніх днів. Він підкорив ще 10 вершин Гімалаїв, побував на Південному та Північному полюсах Землі. Однак у вдячній памяті людства він та його супутник Тенцінг Норгей передусім залишаться як перші люди, які ступили на вершину планети .
Це, напевно, незрівнянне почуття: увесь світ біля твоїх ніг...
