Волонтери Логістичного центру допомоги бійцям АТО розповіли зворушливу історію, як в одній із поїздок зустрілися з бійцем, зв’язок з яким обірвався ще взимку.

Наприкінці минулого року, в грудні, волонтери Логістичного центру допомоги бійцям АТО їздили на схід, аби доставити нашим оборонцям допомогу, а також гостинці з нагоди Дня Святого Миколая. Тоді ж під Бердянськом познайомилися з танкістом Олексієм, який родом із Тернопільщини. Після приїзду дізналися, що взимку Олексія перекинули на Дебальцеве, а потім зв’язок з ним обірвався… На дзвінки не відповідав, постійне “абонент поза зоною досяжності”… Не хотілося вірити у непоправне…

- Вже цього місяця, у червні, долаючи шлях поблизу Миронівського хреста, ще здалеку побачив знайому “морду” танкіста Олексія. Зарослий, бородатий… Одразу в обох хлинули сльози щастя. Ми обіймалися та ридали, як малі діти. Ви ж тільки уявіть собі, коли вважаєш, що людини вже немає, а тут вона стоїть перед тобою. Це такі неймовірні відчуття, – розповідає Богдан Кіндій.

Поговоривши 5-10 хв та заледве встигнувши видати Олексію та хлопцям форму, берці, футболки, труси, борщі, тушонки, волонтери одразу ж змушені були вирушати далі, бо знову почалися мінометні обстріли. В районі Миронівського хреста дорога постійно прострілюється і не знаєш звідки на що чекати.

- Всі бійці, до яких ми їздимо та веземо допомогу, стають нам наче рідні, тому, приїхавши в Тернопіль, переживаємо за Олексія, за всіх-всіх хлопців, які там, на сході тримають оборону. Адже подолавши всю лінію фронту, побачили, що ситуація не змінилася, обстріли тривають, – підсумовує волонтер Богдан Кіндій.

На фото: Бійці зичать волонтерам “щасливої дороги”. Один з них - танкіст Олексій

Джерело: Погляд