З побіжного знайомства з тематикою місцевих друкованих видань та інформацій деяких порталів можна зробити доволі цікавий висновок: центральна влада зовсім нікудишня.
Зате місцеві достойники не просто відрізняються в кращий бік від столичних небожителів, а в порівнянні з ними - просто ангели "во плоті". Всі - від селищного голови і до губернатора - і реформи впроваджують, і новобудови зводять, і вишукують інвесторів, і лікарняні заклади оновлюють... А соціальну справедливість, рівність усіх перед законом як обстоюють, з корупцією як борються - на заздрість всій країні! Така разюча відмінність між шахраями, злодюгами та лиходіями в стольному Києві та майже біблійними праведниками нашого подільського краю може й наштовхнути на думку, що ми з вами живемо у щасливій, процвітаючій оазі серед пустелі продажного й корумпованого мракобісся. Тільки от, невдячні, чомусь не всі поголовно це щастя цінуємо, нарікаємо на якісь там комунальні тарифи, ціни за проїзд у маршрутках, хаотичну забудову, беззаконня...
Втім, може виникнути й інша думка: наші ЗМІ, за давньою й незнищенною звичкою, продовжують натхненно співати осанну кожному поруху тіла чи навіть чханню містечкових високопосадовців. З такою ж давньою надією: "А раптом щось перепаде...". І роблять це чи то в позі кельнера в старому ресторані ("Чего изволите-с?"), чи у більш пікантній стійці путини, ладній задовольнити будь-які примхи вибагливого клієнта. Клієнти ж також, слід віддати їм належне, дотримуються правил етикету: привітають з професійним святом, відзначать велику роль праці журналіста в розбудові незалежної та суверенної, вручать з нагоди того ж свята грамоту. Ну, а вже як завітають в редакцію, то весь колектив просто сяє й може навіть ненароком впИсятися від екстазу. А при особливо старанній праці, не виключено, можуть розщедритися і на щось більше... А головне - дуже гарно розповідають, який гордий, волелюбний і патріотичний народ наш.
Вони - свої, рідні, - таки кращі, ніж оті столичні пройдисвіти...
Ігор Дуда
