Зйомки фільму польського режисера Войцеха Смажовського «Волинь» розпочалися у вересні 2014 року. Погоджуючись на запропоновані ролі, тернопільські актори не думали, що за два роки ситуація у стосунках між Україною та Польщею загостриться, і що фільм використовуватимуть в політичних цілях. До того ж, режисер говорив, що думає якою буде реакція українців на фільм і зазначав, що він не буде направлений проти українського народу.
Сергій Бачик: «Ми не могли знати, як його поєднають, з чим його «подадуть». Фільм був запланований про кохання українського хлопця та польської дівчини. Починалося все з весілля і питання до режисера чому все сталося інакше. Я усвідомлюю, у яке кіно потрапив. За ці два роки я стільки наслухався, що у мене таке відчуття ніби я тих всіх поляків сам повбивав. Прикро, що так сталося з моїми колегами. У всіх в житті є помилки. Дайте нам шанс розібратися зі своїми помилками».
Ірина Складан: Мене затвердили на роль тому, що режисер побачив мою реакцію на провокативне запитання про ситуацію в Україні і Криму. У мене родина в Криму, і ця ситуація відрізала від мене велику частину моєї родини. Як виявилося, вони все життя чекали Росію. Я виконувала роль жінки-акушерки, яка двічі рятує головну героїню – полячку, не вбиває, а рятує. Один раз ціною життя мого сина, у якого закохана полька, тому що його вбивають через неї, другий раз фактично власним життям. Ніколи не могла подумати, що моя роль викличе такі негативні емоції. І я особисто прошу пробачення у свідомих українців за те, що якимось чином образила своєю роботою, своєю професійною діяльністю, політичні, свідомі почуття українців. Я знімалася у фільмі про кохання на тлі негативних подій. Фільм вийшов і тепер нас чотирьох судять не за нашими ролями, а по загальному фільму.».
Ігор Наконечний: «Принцип акторства в тому, щоб розвиватися, слідкувати за всім, брати участь у різних проектах. І коли поступила пропозиція, якщо чесно навіть не сподівався на це, і сказали що хотіли би вас бачити чи можна вислати сценарій, то сказав «Висилайте». Коли отримав, то там купа сторінок польською мовою, я нічого не розумію. Знайшов свою роль: там репліка, там репліка. Але все-таки думалося про нове спілкування, нові знайомства, в той час не думалося навіть, що може таке статися, тому що тоді були гарні стосунки з поляками. Те що сталося, звичайно, неприємно і на даний момент є жаль, що так сталося.».
Олег Кирилів: «Творчість рухає актором, хочеться реалізуватися у професії. Роль моя маленька, як функція якась, з точки зору професійного. Їхав зніматися у фільмі, прочитавши робочий сценарій, який мені особисто вислали на електронну пошту, були деякі спірні моменти, але я там не побачив нічого такого, щоб сильно паплюжило український народ. Це була історія окремо взятого села, як я це розцінив тоді, я його сприймав, як художній фільм. Що навколо нього вируватимуть політичні пристрасті, я в 2014 році і передбачити не міг. Шкода, що так сталося. Глядачі, прошу не засуджуйте нас. Нам треба з цим жити, це залишається на нашій совісті. А театр не повинен страждати через необдумані поступки в творчому пориві чотирьох людей. Пробачте, якщо ми когось образили.».
Свою думку щодо ситуації також висловив головний режисер драмтеатру Олег Мосійчук.
- Є моральний аспект проблеми, а про гроші не могло бути й мови, - каже він. – Чи перебували вони у відпустці чи ні давно перевірено. Кожен з них має життєві пріоритети, моральні цінності. Цей конфлікт давно треба погасити, його б і не було, і оцінку йому може дати тільки кожен з нас. Ми ж не Північна Корея, що колектив має прийняти рішення, ті часи давно минули, ми сповідуємо інші цінності сьогодні, демократичні цінності. Якщо це їхній вибір, то це їхня ганьба. Я зробив вчинок, то я маю мужність відповідати за нього - оце моя позиція. Нічого не буває просто так, з нічого. Я думаю, це спільна проблема не тільки театру, а й тих, хто несе відповідальність за життєдіяльність театру. Десять років робляться дурниці, коли для цих людей немає моральних пріоритетів, немає моральних цінностей, тому що вони бачать певні вчинки тих, хто має відповідати за те чим театр займається, що сповідує і що на сцені відбувається. Я про це кричу 10 років, але у нас не дослуховуються до речей професіоналізму, а прислуховуються до речей політичних. В цьому теж проблема. Повірте, ніхто в театрі і не знав хто в якій ролі, хто затверджений. Це вибір був особисто кожного з них, вони знімалися у відпустку, просто писали заяви, а не вказували, що їдуть зніматися в антиукраїнському фільмі. Це антиукраїнський фільм, давайте теж закриємо це питання, не треба розповідати, що це фільм про любов. Треба говорити чесно: якщо я зробив вчинок, я маю усвідомити це, а якщо я не усвідомлюю, от тоді треба приймати рішення чи варто перебувати у державній установі, яка має сповідувати зовсім інші речі. Думаю, тут вихід один - негайно закрити це питання, бо це працює не на користь і театру, і влади і не тільки місцевої.
Ольга Трач
Фото автора
