Проблема заробітчанства для Тернопільщини є не те, що актуальною, а навіть рідною. Як не прикро, це визнавати. Напевно, немає в нашій області такої сім’ї, яку б так чи інакше не зачепила ця тематика. Скільки саме тернополян сьогодні перебуває на заробітках за кордоном сказати не може ніхто. Якщо прослідкувати динаміку зайнятості населення, наприклад, у сільському господарстві. То у 2000 році в цій галузі офіційно працювало біля 120 тисяч найманих робітників. Сьогодні ця цифра коливається в межах 12 тисяч.

– Очевидно, що люди ніде не поділися. Люди не вимерли. Люди працевлаштувалися, або в малому бізнесі, хтось себе знайшов у фермерстві, а хтось дійсно поїхав за кордон для того, щоби можна було утримувати свою сім’ю, мати певні статки, – зазначає заступник голови облдержадміністрації Василь Гецько.

Щорічно заробітчани пересилають додому величезні фінансові ресурси. Лише по офіційних каналах, через банківські структури минулого року в нашу область надійшло 175 мільйонів доларів США.

– Причому географія поступлень є надто широка. Це і Росія, і Канада, Сполучені Штати Америки, Європа. Тобто, географія досить і досить велика, – розповів Василь Гецько.

Тільки у житлове будівництво Тернопільської області торік було вкладено понад 1 мільярд гривень. З цієї суми частка внесків громадян ставить понад 700 мільйонів гривень. Як стверджує Василь Гецько, левова частка цих грошей – це кошти саме заробітчан, які, таким чином, допомагають розвиватися місцевій будівельній галузі. Але поряд із таким позитивом, не менш важливими є і негативні наслідки заробітчанства, які не можливо виміряти грошима. А це і факти руйнації сімей, соціальне сирітство тощо.