Тернопільський замок був невеликий. З боків від головної будівлі мав дві вежі, а від них до в’їздової брами тягнулися оборонні стіни. Замок розташовувався на природному мисі і з трьох боків був оточений водою, а зі сторони міста його захищав високий вал та глибокий рів. З міста потрапити у замок можна було через місток на трьох стовпах та в’їздову браму, яка була окремою спорудою. З часом, відповідно до потреб, і сам замок, і браму, і захисні стіни неодноразово перебудовували.
- Влітку міська рада замовила нашій архітектурній майстерні представником якої я є, проект «Реконструкція благоустрою і відтворення оборонних споруд замку-пам’ятки архітектури національного значення по вулиці Замковій», - каже Юрій Вербовецький, архітектор-реконструктор. – Ми мали виявити на сучасній території замку залишки стін, фундаментів оборонних споруд, втрачених об’єктів, з яких складався великий оборонний комплекс, яким колись був замок. І на основі виявлених об’єктів, артефактів, залишків оборонних веж, башт, стін, повернути замку враження оборонної споруди, перетворивши його водночас і на туристичний об’єкт. Шляхом додаткових методів, наприклад, геологічних досліджень, ми зробили більше 60 свердловин по всій території. Завдяки цьому вдалося встановити рельєф під шаром насипу за весь період історії замку. Детально проаналізували архівні дані, будівлю палацу щодо етапів її будівництва і розбудови, зрозуміли, що залишилось від первісного замку, а що було добудовано. Перед корпусом замку в процесі досліджень виявилося найцікавіше – те, чого ми не передбачали раніше. Ця ділянка виявилася найдавнішою і має багато цікавих моментів, які ми досліджуватимемо наступного року.
Юрій Вербовецький розповів, що замок займав невелику площу – 40 на 60 метрів квадратних. При аналізі плану будівель, розрізів стиків стін дійшли висновку, що крайні ризоліти палацу, які на сьогодні мають вікна - це колишні оборонні вежі. Просто з часом їх переробили: в стінах пробили більші вікна, простір між вежею та основною будівлею забудовали. Територія в сторону «Шинка» і пологового - це був великий широкий і пагорб, який створював свого роду мис. На краю мису починалося місто і замочок теж будувався на краю мису, між містом і замочком, на території Єлисейських полів була заплава. У своєму описі Ульріх фон Вердум зазначав, що замок з трьох сторін омитий водою. Тернопільські дослідники не могли зрозуміти цього моменту, а коли встановили рельєф місцевості, то все стало на свої місця. І сьогодні вони не сумніваються, що замок був збудований значно раніше, ніж 1540 року.
- Що в ньому будував Ян Тарнавський сказати складно, - продовжує Юрій Вербовецький. - Але ми вже знаємо, що головна будівля теж будувалася в два етапи, і там є давніша споруда. На це вказують певні ознаки, які в 1540 році у будівництві вже не використовувалися. 1540-60 роки - це будівництво третьої вежі в’їздової брами у Язлівці. І наша будівля повністю повторює конструкції Язлівецького замку, значить будувалася тими ж технологіями і майстрами тодішньої школи. Але була ще менша, давніша споруда, нам період її зведення треба ще встановити. Перед замком є невелике приміщення під асфальтом. Воно має значно ширші фундаменти і це теж частина якоїсь будівлі, не просто склепіння чи льох збудований, а залишки фундаменту якоїсь будівлі. На подвір’ї замку ми також натрапили на частину стіни, яка має дугоподібну форму, що може свідчити про те, що тут була фортеця. Таку форму стіни можемо порівняти із замками в Теребовлі, Бучачі, у яких в 13 столітті будувалися замки з тонкими стінами не прямих, а овальних, круглих, витягнутих форм. І територію перед замком буде дуже цікаво розкривати, оскільки з’являться давні фрагменти, які поглиблять історію міста.
Під час дослідження території навколо замку було знайдено широкі мури між замком та фонтаном, південно-західний кут замкових укріплень на Єлисейських полях, тобто продовження тієї ж стіни що біля замку, частину оборонної стіни між пологовим і подвір’ям замку, біля переходу через вулицю Замкову та готелю «Тернопіль» виявили залишки стіни 19 століття – колишньої брами - і внутрішній край рову, який був зі сторони міста. Усі ці фрагменти необхідно ще досліджувати і відкривати, а потім – експонувати. Для цього доведеться поглиблювати, як замкове подвір’я, так і територію навколо замку. Серед іншого, Юрій Вербовецький пропонує повністю відкрити будівлю палацу зі сторони озера, поглибивши її приблизно на чотири метри. Також відкрити широкий мур, який тягнеться від замку до пагорбів за готелем. Це дозволить показати велич колишніх оборонних мурів і самого замку. Також необхідно реконструювати сам палац: покрити його черепицею, замінити вікна на оригінальні, які були у 17 столітті, зняти верхній шар штукатурки, на ризалітах зробити шпилі.
- Зараз завершується аналіз результатів досліджень, - зазначив Леонід Бицюра, заступник міського голови. – І надалі ми побудували таку етапність робіт. Перший - це призамкова територія, яку маємо наступного року якомога детальніше дослідити. Зі сторони озера, де знайдено кут, розкопки мали б поглибити їх вниз приблизно до 5-8 метрів. Це завдання номер один. Завдання номер два - підготувати територію, де знайдена стіна: продовжити поглиблення також до основи замку і забрати звідти дві трансформаторні підстанції. Частина, яка не до кінця далася нам цього року, але яку хочемо здолати в наступному – пошук кутового бастіону, який може межувати з «Шинком». Є гіпотеза, що на куті цього бастіону стоїть альтанка. Цікава ідея проходу під фонтаном «Сльози Гронського», вона доволі реальна і здалося б підготувати проектну документацію щодо цього. Важливий момент в’їзної брами. Вона мала двоповерхові башти, які виконували оборонну роль, а пізніше були оформлені, як єгипетські пілони. Важливо ретельніше і глибше дослідити цю частину і частину, між фонтаном та сходами, можливо її треба буде поглиблювати на метр. Сподіваємось, що південно-західний кут укріплень також подарує цікаві знахідки. Такі плани на наступний рік.
Ольга Трач
Ілюстрації надані архітектурною майстернею Юрія Вербовецького
