У неділю, 4 листопада, Тернопіль здивував усю країну. Близько тисячі тернополян вийшли на центральну площу міста, щоб висловити своє невдоволення зростанням тарифів на проїзд у громадському транспорті.
Неконтрольована агресія
Різке зростання тарифів разом неполадками та збоями системи зчитування карток породили агресію, яка спершу "вилилася" невдоволенням в соціальних мережах. Сила facebook породила перший у Тернополі тарифний майдан. Думаю, штабісти Юлії Тимошенко 4 листопада ввечері по-тихому заздрили тим активним тернополянам, які зрезонували міні-соціальний вибух. Лідер президентського рейтингу, мабуть, відправила у Файне місто гінців, щоб вивчати передовий досвід, бо її антитарифні закликання не допомагають зібрати під стінами Кабміну навіть сотню добровольців.
Три причини
Що ж сталося у Тернополі?
По-перше, як показує досвід українських революцій, пізня осінь - найкращий час для різного плану акцій протесту. Люди здебільшого завершили усі дачно-городні роботи і мають більше вільного часу для прояву власного "я".
По-друге, зростання тарифів на проїзд вінчало серію підняття тарифів на комунальні послуги. Усі попередні - приймалися в Києві і супроводжувалися погано замаскованою какофонією центральних каналів телебачення. Однак люди не такі дурні. Вони добре розуміють, але нічого не можуть подіяти. На протести проти центральної влади з соціальних мотивів українці, як вже склалося за багато років, не виходять. Можливо, через власну бідність і зневіру, бо добратися до Києва дорого коштує. Можливо, через фальш лідерів протесту, які живуть в зовсім іншому матеріальному світі, а прикриваються соціальними гаслами.
У Тернополі натомість протестні настрої зрезонувало тарифне рішення міськвиконкому. Тут до Києва не треба їхати. І люди вилили всю злість...
Зрештою, зростання ціни могло бути не таким різким. Саме різке підняття вартості стало третьою і основною причиною протесту.
З протилежного боку на міську владу тиснули приватні перевізники, які погрожували страйком. А ще комусь в голову прийшла геніальна думка максимально задерти готівкову ціну, щоб прискорити процес переходу на електронні картки тернополянина. Це мало виконати дві функції. З одного боку, зменшити рух необлікованої готівки, яка осідала в кишеннях перевізників. І з другого боку, боляче вдарити по кишенях жителів приміських сіл, які не хочуть усвідомлювати "переваги" бути приєднаними до Великого Тернополя.
Натомість це спровокувало агресивну реакцію людей, яку вміло розганяли у соцмережах закляті "друзі" міської влади.
Що буде далі?
Сергій Надал оперативно зреагував на протести. У понеділок він зібрав виконком, який скасував нові тарифи. Місто повернулося до старих цін.
Однак конфлікт не виглядає залагодженим. Перевізники хоч і виїхали на маршрути на тиждень, не змінили, очевидно, своїх вимог. Не є секретом, що частині з них і теперішня ситуація вигідна, адже приплив готівки не зменшується. Зрозуміло і те, що вони будуть продовжувати наполягати на збільшенні ціни. Однак акції протесту також мають вгамувати їхні претензії. Наразі перевіряють обгрунтованість розрахунків перевізників та цифри, подані ними. Але вже очевидно, що пошук компромісу затягнеться (до перегляду ціни мали повернутися сьогодні), проте події останніх днів стануть хорошим уроком для всіх. Суспільна струна натягнута до максимуму... І це мають розуміти усі.
