На найвищу вершину Європи – Ельбрус (5,642 тис км) піднялися 8 тернополян-турклубівців. З-поміж них двоє – дівчата. Як згадують учасники походу, шлях до вершини був не легким і довгим. Адже перед Ельбрусом ще було 130 км переходів гірськими хребтами і перевалами Кавказу. За час мандрівки мали багато пригод, вражень і несподіванок – 30-ти кілограмові наплічники на старті, піт, що заливає очі, печери і нарзанові джерела в долині ріки Киртик, купання в гірських річках, навісна переправа через бурхливу Каракаясу, родонові ванни Джилису, водоспад Султан, кавказька кухня, льодове плато Джиакугенкез, суворе високогірне озеро Силтранкьоль, мальовнича долина ріки Ірік, стрімкі розриви і тріщини льодовика Ірік – мов лабіринт, камнепади на перевалі Терскол, рух величезними кам’яними полями, відлуння війни на льодовику Терскол, симптоми гірської хвороби у учасників, траверси, рух в зв’язках і по перилах, спуски, страховка і самостраховка, закручування льодобурів і розставляння наметів, чищення грибів і драяння казанів, збирання ягід і розпалювання вогнища, втома і солодкий сон або ж безсоння через висотну ночівлю, смачний борщ чи підгоріла манка, усмішки сонця і стусани від вітровія, а навколо гори, гори і більше нічого до самого горизонту.