Гітара — ударний інструмент, а ноти — пережиток минулого для трьох молодих тернопільських музикантів. Вони грають музику цілком по-новому. Для добування звуків користуються навіть пробірками.
Їхні пісні звучать дивно та кумедно, однак чомусь відразу нагадують дитинство, - пише "20 хвилин".
- Граємо не для когось, граємо для себе, - каже музикант Андрій Мазепа. - Саме тому готові експериментувати з чим завгодно і не боїмося, що щось вийде не так. Є люди, які грають виключно за правилами і за нотами. Це, звичайно, добре, але будь-яка музика з часом набридає і хочеться чогось нового. От ми знайшли те нове, що поки чіпляє і не набридло.
Учасниками гурту є троє молодих людей — Андрій Мазепа, Руслан Богачик та Ольга Биндас. Молоді музиканти не грають на концертах і не записуються у студіях, однак мають свої аудіозаписи, аудиторію та навіть відеоролик.
- Ми граємо здебільшого на вулиці, у якихось приємних місцях, - розповідає учасниця гурту Ольга Биндас. - Скажімо, на “єлесях” у парку Шевченка, на набережній, на стадіоні у парку "Топільче", просто на вулиці. Однак улюбленим місцем є залізнична станція у Великих Гаях. Там якась особлива атмосфера. А коли проїжджають поїзди, намагаємося і їх використати як музичний інструмент, щоправда, незалежного від нас. Ми щасливі, бо жоден музикант, який записується у найдорожчій студії, не може використати поїзд як музінструмент. А ми можемо.
Свою гру молоді люди записують на аудіо просто таки на вулиці. Студії для цього не потрібно — сторонні звуки лише допомагають.
- Потім трохи підправляємо записи на комп’ютері - і усе виходить чудово, - каже Руслан Богачик. - Не потрібно навіть нічого зводити та довго коригувати. Маємо і одне музичне відео. Зняли його на “єлєсях” у погожий вечірній день. Знімали просто так для себе. Але вийшло якесь живе і приємне, тож Оля закинула в Інтернет. Людям сподобалося. Відео за кілька днів уже має 500 переглядів...
Йдемо з музикантами на трибуни маленького стадіону, що у гідропарку. Вони витягають свої нехитрі інструменти. Дитячий металофон із барабанними паличками, кілька пробірок, шейкер у формі яйця, бубенець та ще всілякі брязкальця.
Цікаво, що пробірками та шейкером музиканти грають на... гітарі. Цей музичний інструмент гітарист Андрій Мазепа жодного разу не бере так, як це заведено.
- Ось подивіться, як можна грати пробірками, - показує хлопець.
Кладе гітару на коліна, одну пробірку просовує під струни, іншою легенько вдаряє по струнах у різних місцях. Від чого утворюється м’який, трохи деренчливий звук. Зовсім не схожий на гру на гітарі. До цього звуку долучається мелодійний дзенькіт маленького металофону та ще кілька всіляких шурхотінь. Дівчина ж співає низьким голосом слова пісні, які склала сама.
- Співаємо лише свої пісні, - каже Ольга. - Причому деякі з них на англійській мові, деякі на французькій, є навіть пісні на видуманій мові, яку ми самі склали. Над тим, до якого музичного напрямку можна віднести їхню творчість, молоді люди не задумувалися. Не думали також над тим, як назвати свій гурт.
- А навіщо нам назва, - кажуть музиканти. - От як хтось щось цікаве запропонує або придумає — так і назвемося. А поки що ми будемо просто грати.
