Анатолій Копосов народився в місті Тернопіль 1984 року. З десяти років займався бальними танцями в місцевому клубі спортивного танцю «Альянс». Приймав участь у концертних програмах, захищав честь Тернопільської області в місті Київ на звіті художньої самодіяльності України.

Моїм захопленням та мрією, пише Анатолій, стало здобуття освіти та тренерство з хореографії. По закінченню школи здійснилася мрія: «навчався у Рівненському Державному Гуманітарному Університеті на художньо-педагогічному факультеті, кафедра хореографії». З часом організував танцювальний клуб «Калібро», котрий налічував 200 учасників.

В 2004 році всі мої мрії скінчилися, тому що відбулося знайомство з такою хворобою як «Мієлобластна Лейкемія». Після діагностування котрої лікарі сказали: «Потрібно чимось жертвувати!» і мені довелося розформувати танцювальний клуб.

Провівши рік у гематологічному відділенні Тернопільської обласної лікарні міста Тернополя, отримавши курс хіміотерапії та гамма опромінення почав шукати себе у сфері торгівлі. Спочатку простим торговим представником у дистрибуційній компанії продуктового напрямку ТзОВ «Т.Д.К.» Згодом отримав підвищення до посади менеджера по роботі з ключовими клієнтами, а з часом став внутрішнім тренером (якщо захотіти, мрію можливо перевтілити). Навчав людей краще продавати продукцію.

Не пройшло п’яти років як хвороба наздогнала знову. І все почалося з початку: курси хіміо -терапії, опромінення в онко – диспансері, сльози дружини та батьків. Але вже на цей раз ослаблений попереднім лікуванням організм не витримував навантаження важкими медикаментами. На превелике щастя та всебічною допомогою «заразу» вдалося подолати.

Проживши в стані ремісії (коли хвороба відступає) півтори роки насолоджувався життям, здобутою посадою корпоративного тренера у національній компанії ТД «Щедро». Але на жаль щастя короткострокове. 21 червня 2012 року помер мій батько, Копосов Дмитро. Після отриманого стресу підступна «зараза», що найменуеться Лейкемія прийшла знову. На даний момент лікарі стверджують, щоб викарабкатись потрібно починати хіміо – терапію та їхати за кордон на пересадку кісткового мозку. На це все потрібно надзвичайно великі кошти, котрі моя сім’я не в змозі знайти. Для когось сума у 150 тисяч євро може здаватися незначною, але тільки не для мене і не в цей раз. Адже коштів на попередні два лікування потрібно було в декілька разів менше. Збиралися вони також у добрих та небайдужих людей.

Вірю і Надіюсь, що знайдуться та підтримають ті люди, котрі можуть допомогти хоч-якось.

Детальніше на сайті dopomoha.wordpress.com