Людина за своєю сутністю – істота вельми суб’єктивна. Незалежно від того, в якій ролі вона виступає – політика чи прихильника якоїсь ідеології, кіноглядача, меломана, футбольного вболівальника чи просто члена дворової хлопчачої ватаги, - у її судженнях і оцінках незмінно присутній товстий наліт суб’єктивності, що ґрунтується на власних пристрастях чи уподобаннях.
Чомусь так здебільшого виходить, що коли ми чинимо несправедливо стосовно інших людей, то скромно називаємо це «використанням зручної нагоди», а от коли негідно вчинять щодо нас – палаємо благородним обуренням і йменуємо це «свинством». Коли ви, приміром, провели вечір у веселій і галасливій компанії у сусідів, то у вас залишаться приємні враження і схвальні відгуки про нього. А от коли вас на цю вечірку не запросили і шум із сусідньої квартири заважає вам спати, тоді ви зі злістю назвете те, що там діється, «вакханалією» чи «оргією».
…Маршрутка зупинилася далеченько від мосту, де велися ремонтні роботи. Попереду, наче змія, простяглася черга з легківок і автобусів. Чекати, мабуть, довелося б довго, але молодий водій, знехтувавши всіма правилами, виїхав на зустрічну смугу, обігнав застиглу вереницю транспортних засобів і блискавично опинився майже під самісіньким мостом. «От молодець хлопець!», - захоплено вигукнула поважного віку жіночка, яка сиділа поряд. Решта пасажирів теж задоволено загомоніла. Їх можна зрозуміти – в даній ситуації наших щоденних нервових зіткнень за своєрідне «місце під сонцем» вони виявилися нехай у дріб’язковому, та все ж виграші. Їх зовсім не бентежило, що водій грубо порушив правила проїзду а заразом – і законні права інших пасажирів. Завтра вони, цілком, вірогідно, поміняються місцями, і тоді уже вчорашні щасливчики, а нині – невдахи щосили клястимуть нахабних «шоферюг». Але це буде завтра…
Ігор Дуда
