Ви, бува, не знаєте, як можна завоювати розташування жінки? Та по-різному можна, скажете,  залежно від того, що мати на увазі під словом «розташування».

Коли я прочитав цю фразу у субтитрах  якогось фільму, то не відразу й второпав, про що йдеться. Але написано було чорним по білому (точніше, білим по чорному) саме так: «Він завоював розташування жінки». Та за кілька секунд втямив, що видатні знавці української (та й російсь­кої) мови, котрі працюють у стольному Києві, почувши рос­ійське слово «расположение», недовго сушили собі голову і знайшли перший-ліпший варіант перекладу, що потрапив під руку - «розташування». Їх зовсім не бентежило, що в результаті цьо­го ви­ходить, як говорив персонаж Олександра Ширвіндта, «повний абсюрд». І що у цьому випадку «расположение» слід перекласти як «прихильність» чи «симпа­тія».

Свого часу Конституційний суд України своїм авторитетним рішенням освятив обов’язковий переклад, дублювання чи субтитрування іноземних фільмів українською мовою. Напевно, довго шкряба­ли потилиці верховні юридичні мужі, перш ніж зважитися на такий крок. Дехто з них відверто називав закон не­досконалим. Адже, справді, ця норма начебто покликана була забез­печити дедалі ширше впровад­ження і використання українсь­кої мови. Мета, звісно ж, благо­родна, однак здійснюється, як це часто у нас буває, не надто продумано. В прин­ципі, людям старшого і середнь­ого віку субтитрування тих же російських стрічок не дуже й потрібне. Передусім субтитри  - для молоді, однак їхня гра­мотність сьогодні слугує хіба що додатковим інструментом її (мо­лоді) дебілізації. Таких інстру­ментів і джерел у наших тінейджерів вистачає і без того, допов­нювати їхній перелік - справа не найпочесніша.

Усе ж цікаво, хто конкретно на телебаченні займається суб­титруванням? Хто, приміром, у фільмі «Тихий Дон» слово «бабочка» (в розумінні - жіночка) переклав як «метелик»? Хто військову команду «Орудие!» перекладає як «знаряд­дя»? Кому влетіла в голову думка слово «мулатки» у «Золотому теляті» субтитрувати як «молот­ки»? «Возьмите дивизию у Листа», - лунає з екрана, але в субтитрах читаю: «Візьміть дивізію біля Ліста». До відома ерудитів зі столичних телека­налів: Ліст - німецький фельд­маршал, а не населений пункт. «Мы устроим им аншлюс», - ра­дісно потирають руки у «Тетяниному дні» двоє рейдерів, в той час, як у субтитрах висвітлюєть­ся загадкове «Ми влаштуємо їх на шлюз». «Прекращай бухать, Гена», - шипить зловісний Антибіотик у «Бандитському Петербурзі», (маючи на увазі пияцтво), однак титри видають «Припиняй стукати, Гено»(???)  А як вам подобаються такі ось перли перекладацького мистецтва: «У неї хворі бруньки» (в російському оригіналі – «У нее больные почки»). Чи «Ви видали суцільний шлюб» («Вы выдали сплошной брак»). Або ж «Ці обличчя нас не цікавлять» («Эти лица нас не интересуют»). А на десерт – юридично-еротична суміш: «Проти нього збуджена карна справа» («Против него возбуждено уголовное дело»). І, як апофеоз перекладацького ідіотизму, фраза «диета  по Брэггу» передана як «дієта за Овреба»(?????)

Таких прикладів можна навес­ти безліч. Вкотре вже у нашій новітній історії справа держав­ної ваги профанується бездар­ним, безвідповідальним, безгра­мотним (називайте як завгодно) виконанням. А причина - до болю відома й прозаїчна. Субтитруванням, вочевидь, займаються люди, прийняті на не дуже низькооплачувану посаду не за свої­ми професійними якостями, а, як у нас поголовно ведеться, «по блату». Зрештою, професіоналізм  у нас зараз не надто поціновується, головне – завоювати «розташування» тих, від кого залежить твоє благополуччя. Метастази ко­рупції, очевидно, даються взнаки і тут.

Ігор Дуда