Коли керівники СРСР під час листопадових парадів привітно махали руками колонам демонстрантів із бравурними лозунгами, це зовсім не означало, що вони очікують від людей у цих колонах лише виявів щирої любові й відданості.
М.С. Горбачов, приміром, на святкову демонстрацію саме цього дня 7 листопада 1990 р. одягнув під костюм (для більшої елегантності) куленепробивний жилет. Як виявилося - дуже завбачливо, хоча своєї прямої функції захисному спорядженню виконати так і не довелося...
Серед інших радянських людей того дня на Красну площу прийшов слюсар з Ленінграда Алєксандр Шмонов. Прийшов із плакатом на металевому стрижні з написом "Крепись, государство!". Ця залізяка слугувала йому для того, щоб пройти крізь металошукачі, оскільки схованим у рукаві пальта Шмонов тримав значно цікавішу річ - обріз німецької двоствольної рушниці з патронами підвищеної вбивчої сили, виготовленими слюсаром-умільцем власноруч. І призначався цей не зовсім звичний для радянських святкових демонстрацій предмет персонально для Михаїла Горбачова, вбивством якого Шмонов, за його зізнанням, хотів забезпечити демократичні вибори президента СРСР.
Коли Шмонов, прокравшись між колонами, наблизився до мавзолею майже на 50 метрів, він вихопив обріз, прицілився М. Горбачову в голову і вистрелив. Однак саме цієї миті прицілювання виявилося достатньо старшому сержанту міліції, який саме перебував поряд, щоб вдарити по стволу, внаслідок чого кулі полетіли вище. Шмонова одразу ж скрутили співробітники КДБ, а трансляція параду була перервана на 15 хв. класичною музикою, що для радянських людей було майже безпомилковою ознакою того, що щось сталося: або почив у Бозі черговий радянський генсек, або...
Що стосується Шмонова, то він пішов протоптаною стежкою багатьох незгідних із системою до нього. Суд визнав його душевнохворим і запроторив на 4 роки до психлікарні. Вийшовши з неї зі статусом інваліда ІІ групи, намагався балотуватися у Держдуму, але безуспішно. Опісля зайнявся громадською діяльністю і досі бере активну участь у захисті осіб, які постраждали від російської психіатрії, головно тих, котрі були піддані примусовому утриманню в "психушках", не скоївши ніяких злочинів. Роботи йому, думається, вистачає...
М.С. Горбачов тим часом хоч і пересувається не без труднощів і за допомогою інших людей, але іноді попиває пивко, спілкується з вузьким колом журналістів і вже, можливо, й забув той день, коли став мішенню для слюсаря-терориста...
Ігор Дуда
