Пам‘ятаєте, згідно з ленінською теорією революції, щоб захопити владу, потрібно захопити у першу чергу телефон, телеграф, банки та радіостанції. Сьогодні в українського народу революційного настрою, пам’ятаючи гіркий приклад помаранчевого майдану, немає, здебільшого усі намагаються заробити капітал. І українські реалії такі, що для миттєвого збагачення всі методи підходять. Так сталося і у Великій Березовиціі, що в Тернопільському районі, де один з місцевих багатіїв намагався привласнити приміщення… селищної ради, яка тут перебувала понад 32 роки.
Голова Великоберезовицької селищної ради Марія Калинка підтвердила сказана депутатом, натомість детально розповіла, що сталося. – Я першою прийшла на роботу, запхала ключ у вхідні двері – вони не відкриваються. Одразу зателефонувала в міліцію і повідомила, що неможливо увійти до селищної ради, бо ключ не відмикає дверей. Виявилось, що серцевина в замку була поміняна. На місце одразу приїхала слідчо-оперативна група, а згодом і начальник Тернопільського райвідділку міліції і його заступник. Було прийнято рішення зламати вхідні двері. Та коли ми прийшли на третій поверх, де власне розміщуються кабінети ради, то вхідну решітку теж не могли відчинити. У її замку вже не змінювалась серцевина, а лише було щось напхано, відповідно і її відкрити не вдалося. Лише близько 11 години вдалося потрапити на робоче місце, при цьому зібралася велика кількість людей, бо одним потрібно було потрапити на роботу, іншим – отримати довідку, треті прийшли в раду у справах, пов’язаних з виконанням професійних обов’язків. Фактично пів робочого дня було втрачено, люди були знервовані, – обурено розповідала селищний голова.
Хто вчинив ці протиправні дії, керівник селищної ради однозначно відповісти не змогла, але, за її припущеннями, це міг зробити керівник приватного підприємства «Онікс» Орест Самотяга, або це зроблено за його вказівкою. – Не вперше таке було, що у серцевину напхають чогось, що важко відчинити вхідні двері, але то були прості дитячі забавки. Але не цього разу. В п’ятницю, 31 серпня, ввечері був дзвінок до мене від Ореста Самотяги, щоб я дала ключі від третього поверху, де знаходиться селищна рада, бо він хотів там проводити якість роботи. Я ж йому кажу, навіщо ти там будеш працювати, тут розміщена селищна рада, є документи тощо? На що у грубій формі отримала відповідь, мовляв, ти хто така, що будеш мене запитувати, я не повинен перед тобою звітувати, адже я є власником цього приміщення. Натомість я йому сказала, що селищна рада тут розміщується з 1980 року, і не йому визначати, чи законно ми тут знаходимося. Далі Орест Самотяга перейшов на крик і заявив: «Тепер ти в мене будеш просити ключі, а не я в тебе, і кинув слухавку», – зазначила Марія Калинка.
Іван Білий, "Номер один"