Тернопільський став «прожив» не один життєвий цикл, а точніше «вмирав» та «народжувався» не менше п’яти – семи разів. Та через ряд факторів життя ставу скорочується, що зараз ми й спостерігаємо: водойма має відхилення у стані здоров’я через сильне забруднення і незабаром може загинути. Тому необхідні заходи, покликані реанімувати водойму.
– Я вітаю ініціативу зарибнення ставу. Однак в умовах його сьогоднішнього стану – це лише мінімальний крок для його порятунку, який не буде ефективним без здійснення інших кроків. Причини хвороб ставу спричинені рядом факторів, як природніх, так і антропогенного характеру. Насамперед, сюди потрапляють каналізаційні стоки та змивні дощові води, а це – нафтопродукти, фосфор, свинець, ртуть та азот, які згубно впливають на якість води. Відомо про непоодинокі випадки скидання нечистот у водойму у нічну пору. Став – старий, він не встигає переробляти ці речовини, тому вони осідають на дні водойми. У Тернопільському ставі переважають синьо-зелені водорості, які поглинають кисень та виділяють токсини, а зелених водоростей, які кисень продукують, натомість меншає. Риба не споживає синьо-зелених водоростей, тому нестача продуктів є однією з причин гибелі популяції. Став цвіте, рівень води у ньому знижується, тому отримуємо причинно-наслідкові зв’язки у вигляді кола проблем, які спричиняють одна одну. – пояснив науковець.
На думку науковця, найперше, що необхідно зробити, аби врятувати озеро (а не лише його жителів), це забезпечити його чистоту та достатню кількість кисню у ньому, що є вкрай непростим завданням. Можна забезпечити аерацію (циркуляцію повітря) за допомогою фонтанів, та цього буде недостатньо. Також відомо, що чимало господарів приватних помешкань або новобудов допускають врізання каналізаційних труб у Тернопільський та Івачівський стави чи прилеглі до нього річки, щоб не витрачатися на очисні механізми.
