Мощами Cвятого Миколая та іконою із його зображенням поповнився храм Святого Святителя Миколая. Церква розміщена на території психоневрологічного диспансеру в Тернополі.
Храм Миколая Зимового - лікарняний. Тобто в основному літургію в ньому провадять для пацієнтів та їхніх родин. Проте, наголошує настоятель храму Володимир Сампара, двері відчинені для усіх тернополян. Саме в лікарняному храмі, переконаний священнослужитель, помочі святого чи не найбільше потребують віряни.
- Мощі - з Італії. У місті Барі є базиліка Cвятого Миколая. Настоятель дозволив отримати ці мощі, а саме - миро, яке випливає з мощей святого Миколая, - розповідає отець Володимир. - Родина головного лікаря медичного закладу Володимира Шкробота разом з отцем Романом Дутчаком привезли їх у храм.
Ікону із зображенням святого Миколая намалював львіський художник Тарас Новак, який розписував храм.
- Тут можна молитися і просити з вірою Господа через Cвятого Миколая духовного і тілесного зцілення, - продовжує отець Володимир.
Храмове свято та архієрейська служба у храмі розпочнеться о 12 годині в понеділок, 19 грудня.
- Будемо разом молитися з владикою Василієм Семенюком, щоб Господь зіслав благодать через святого Миколая на кожного з нас, - каже настоятель.
Мощі та ікона будуть у церкві постійно. Помолитись можуть усі охочі щодня, окрім суботи. Храм відчинений з 8.30, а щоденні служби відправляють о 9-й годині.
Розпитали ми отця й про самого Святого Миколая та про традицію дарувати щось одне одному.
- Святий Миколай не є вигадкою, як скажімо дід Мороз, - каже отець. - Народився Святий Миколай приблизно в 260-270-му році після народження Христа в місті Патар, яке в Малій Азії.
Хлопчик зростав у багатій родині, але з дитинства йому прищепили любов до Господа. Згодом чоловіка висвятили на священика. Він був єпископом у катедрі Мерлікійських, у Туреччині. Проте в історію священнослужитель ввійшов не як відомий єпископ, а відзначився тим, що таємно допомагав людям.
- Відомий випадок, коли у батька було троє дочок. Той не мав приданого для них, тому вирішив дочок направити на шлях розпусти, - продовжує отець Володимир. - Щоб цього не сталось, Святий Миколай таємно підкинув кожній дочці клуночок із золотом - і так врятував їх від ганебного життя.
Через те, що Миколай робив подарунки, і зараз прийнято обдаровувати рідних, близьких та нужденних.
- Мені часто говорять:"Отче Володимире, а чи не є брехнею те, що ми даруємо комусь подарунок і кажемо, що це - від Святого Миколая", - пригадує отець Володимир. - Святий Миколай помер, але його надихала на творення добра спонука Христова. Тому коли ми робимо комусь подарунок у ніч з 18 на 19 грудня і вкладаємо туди Божу любов і бажання підтримати в ім'я віри, тоді ми стаємо тими самими святими Миколаями. І головне в цьому не їхня вартість. Через наші руки і серце він приходить до наших дітей, близьких і убогих, яким ми допомагаємо.
Такими Миколаями, як наголошує отець, потрібно бути не лише один день у рік, а при кожній можливості робити людям приємне, допомагати і підтримувати їх.
