13 травня на 84-му році життя припинилось бити серце знаного громадсько-політичний діяча, голови братства ОУН-УПА Подільського краю «Лисоня» — Петра Юрійовича Касінчука.

Підрайоновий Юнацької ОУН (1944–1946), Член ОУН (1946), Політреферент чоти, а згодом сотні «Оселедець». В лютому 1946 року провід ОУН визнав Петра Касінчука кращим бійцем УПА. У березні того ж року у сутичці з підрозділом НКДБ був заарештований і засуджений на 15 років каторжних робіт.

Відбував покарання у таборах на Далекому Сході, зокрема у Магаданській області.

У 1955 року повернувся на Тернопільщину. Навчався у Глибочецькому училищі механізації та електрифікації народного господарства (Чернівецька область), згодом у Борщівському технікумі механізації сільського господарства (нині агротехнічний коледж). Закінчив Львівський політехнічний інститут (Тернопільський філіал) у 1968 році.

Працював на різних підприємствах та установах регіону, зокрема на Тернопільському комбайновому заводі.

Уникаючи арешту за розповсюдження праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи Русифікація», був змушений працювати на будовах 5 років у місті Тюмень (нині Російська Федерація).

З 1989 року — член УГС, співорганізатор тернопільскої організації НРУ, Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. У 1990–1993 роках — голова обласного товариства «Меморіал», делегат усіх форумів НРУ, всеукраїнського форуму українців. Учасник акцій Руху, створення Спілки політв'язнів і репресованих у Тернополі. Засновник і керівник Братства ОУН-УПА подільського краю «Лисоня» (1992 рік).

До останніх днів він  очолював Братство вояків УПА Подільського краю «Лисоня», був членом обласного політпроводу Конгресу Українських націоналістів та членом Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА ім. Генерала Романа Шухевича – Тараса Чупринки.