Пам'ятник на згадку про відомого тернополянина Ігоря Пелиха відкрили у центрі Тернополя 8 травня. Це не кам’яна брила, а телевізор. Власне, це екран, схожий до пристроїв, які виконують операції з поповнення рахунків, обрамлений кованою оздобою і стилізований під телевізор. На ньому запис: “У цьому будинку у 1996- 1997 р. на станції “Радіо Тернопіль” працював, жив, їв, спав, курив, дотепно гомонів, весело гудів і вар’ював Ігор Пелих...” Тицьнувши на екран, кожен може побачити відеозаписи за участю Ігоря Пелиха.

- Для більшості людей Пелих був веселуном з телевізора, - каже друг та побратим Юрко Зелений. - Тому ця пам’ятка - у дусі Пелиха. Саме тому вона є не мовчазною брилою, а оригінальною хайтеківською фантазією.

Ідея такої пам’ятки зародилася два роки тому у його друга дитинства та творчого однодумця Івана Яснія, який був головним режисером програм “Галопом по Європах” та всіх інших телепередач за участю Ігоря Пелиха.

- Кілька днів після його трагічної загибелі я переглядав, клацав наші відеозаписи, тоді й промайнула така задумка, - зізнався наш земляк Іван Ясній. - Вирішив, про нього має нагадувати “жива” річ. Тоді він буде між нами, як живий.

Нестандартну ідею підтримали друзі та родина Пелиха. Втілили задум двоє ковалів із Тернопільського району. А збирали кошти на реалізацію задуму друзі та родина телеведучого.

- Ця пам'ятка - дуже незвична. Переконана, що другої такої нема в жодному місті світу, - з усмішкою каже дружина Ігоря Олександра Пелих.

Діти телеведучого - Соломійка та Івасик відкрили пам'ятник.

- Я пригадую, як він мене будив. Завжди усміхнений, - каже донька Соломійка.

Ігоря Пелиха називали людиною-феєрверком, музикантом, хорошим батьком, другом, вар'ятом та веселуном.

- Він був такою людиною, якого знав весь Тернопіль. Багато чудив, був близький та зрозумілим багатьом. Кожен може згадати якусь історію з Пелихом, - пригадує тернопільський музикант Олександр Домбровський. - Він не просто мав багато друзів, у нього друзі були всюди.

На відкритті пам'ятки був творчий десант з Києва - музиканти, журналісти, друзі.

- Ніби й сумна подія, але всі ми тут сміємося. Думаю, досі не всі вірять, що Пелих не з нами, - каже Фагот із “ТНМКів”. - Ми з ним познайомились у 1997 році на відбірковому фестивалі “Червона Рута”. Завдяки йому ми вперше потрапили з концертом на Західну Україну.

Пригадує, як співали українські пісні у Криму у 90-х роках із Пелехом, гітарист Саша Мельничук.

- Ми поїхали туди дикунами, - сміється тернополянин. - Стали на набережній в Ялті і почали під акомпонемент двох гітар співати українські пісні. Люди підходили, слухали та щиро дякували.

Не вірить, що нема серед живих Ігоря, його рідна сестра Марія Грицишин. А ще вона непокоїться за пам'ятку, щоб її не розбили тернополяни.

- Досі інколи беру до рук мобільний та хочу йому зателефонувати, - стримуючи сльози, розповідає вона. - Коли поїхав у Київ, бачились рідко. Але передзвонювались часто. Шкода, що не приїхав у Тернопіль його старший брат Дмитро - він у Чехії. Досі зберігаю модельки-літачки, які вони разом клеїли та розмальовували. Дуже хочу, щоб і пам'ятник як згадка про Ігоря зберігся у Тернополі.

Анеля Протасевич, "20 хвилин"