На гілках, де цвіт розпустився восени, весною його вже не буде. А осінні каштанові свічки загинуть з першим холодом. Цвісти восени рослин заставляє аномальне тепло та загроза смерті.
Чоловіка цікавить, чи це не загрожує тернопільським деревам і чим це викликано.
- Каштани - це вже символ Тернополя, - каже чоловік. - Не хотілося б, щоб вони по одному повсихали і на їх місці посадили маленькі деревця.
Як стверджують екологи, осіннє цвітіння каштанів у Тернополі вже давно перестало бути рідкістю. Втім, ця аномалія має приховану загрозу.
- Це явище насправді негативне, - відповідає асистент кафедри ботаніки Тернопільського національного педагогічного університету Руслан Яворівський. - У наукових колах його позначають терміном ремонтантність. Цвіт, який розпускається восени, загине з настанням перших холодів. А на наступний рік весною ці гілки вже будуть порожніми — двічі на рік вони не зможуть зацвісти. До слова, у Тернополі ростуть не каштани, а гіркокаштани. Це різні рослини, хоча й схожі. Але для зручності люди називають обидві рослини каштаном.
Як пояснює науковець, є дві причини, через які відбувається така аномалія. Одна з них така: рослина просто плутається через теплу осінь.
- Восени починається тепла погода, і рослина відчуває наче прийшла весна, - каже пан Яворівський. - От і розпускає квіти — виходить зі стану спокою.
Другою причиною, через яку відбувається аномальне цвітіння, є шкідник — мінуюча міль.
- Міль нищить листя дерев, і рослина відчуває стрес, - розповідає ботанік. - Від цього стресу, наче у передсмертній агонії, вона спрямовує усі сили на те, аби залишити потомство, і розпускає цвіт. Але він не може дати плодів, бо приречений на замерзання.
Як зазначає науковець, мінуючу міль у Європі знищують дорогими інсектицидами. Однак в Україні цього не роблять, бо процедура ця коштує немалі гроші.
