Україна – Іспанія – 0:1
Чи заслужила наша збірна на місце, яке посіла у групі? Безперечно. Одна нічия і три поразки у поєдинках з головними конкурентами, та ще й без жодного (!) забитого м’яча – результат, як мовиться, говорить сам за себе. І нарікати теж варто лише на себе. Ну, може, ще трохи – на фатальне невезіння. Якщо хтось сподівався, що сказане перед грою тренером «Furia roja» В.Дель Боске «Ми постараємося не дати Україні виграти» було лише маленькими хитрощами добродушного вусаня, то він помилявся. Як помилялися і ті, які вважали, що лише резервні гравці збірної Іспанії намагатимуться довести своє право на місце в ній. Що, скажіть, ще потрібно доводити у футболі Фабрегасу? Чемпіон світу і Європи, провідний гравець «Челсі»…А він у Києві був справжнім лідером команди, ініціатором і рушієм практично всіх її атакувальних акцій. Саме такого гравця у складі нашої команди не знайшлося. У деяких епізодах (саме епізодах) зблиснув Ярмоленко, в другому таймі «прорізалися» фірмові проходи у Коноплянки, намагався якось з’єднати захист і атаку Степаненко, боровся за кожен м’яч Гармаш, однак цілісною гра команди не виглядала. Втім, розпочали українці доволі жваво, увімкнувши навіть колективний відбір м’яча. І майже одразу Ротань ледь не встиг замкнути гостру низову передачу Кравця. Руслана взагалі можна назвати головним «марнотратником» за підсумком двох матчів з іспанцями. Два стовідсоткові моменти він не використав у березні в Севільї, ще два «запоров» у Києві. Кара за це від класної команди настає майже миттєво. Спершу Фабрегас після обрізки Гармаша у центрі «вибачив» українців, спрямувавши м’яч над поперечиною, однак уже наступна атака іспанців з кількома розтинаючими передачами закінчилася влучним ударом Гаспара головою. Що робили в цьому епізоді Федецький і Кучер – питання риторичне. Вже через хвилину іспанці могли взагалі вбити будь-який спортивний інтерес до гри, однак П’ятов блискуче парирував пенальті у виконанні Фабрегаса. Взагалі ж у матчі, де одна команда атакує в силу природи своєї гри, а друга змушена це робити через турнірну необхідність, героями просто приречені стати голкіпери. П’ятов, крім відбитого пенальті, ще декілька разів рятував команду, а його іспанський колега Де Хеа творив у «рамці» справжні дива. Не злічити його сейви після ударів Кравця, Гармаша, Ротаня, Ярмоленка, Степаненка. Дива техніки та зіграності демонстрували часами і польові гравці команди, змусивши безсумнівного футбольного патріота В.Вацка назвати це «футболом з іншої галактики». І неминуче виникало запитання: «Якщо так грають іспанські резервісти, то що було б, якби на поле вийшла «основа»? Питання, знову ж таки, риторичне. Отже, 0:1 – і номером першим у конкурсі прогнозистів виявився редактор газети «Номер один» Віталій Попович (до речі, вельми вправний футболіст). Саме він передбачив такий результат. Якщо ж коротко підсумувати, то нам дохідливо і переконливо показали на наше місце в європейському футбольній домі – он там, ближче до дверей. Впадати у відчай, звісно, не варто – краще зібратися з силами і спробувати переступити нездоланний дотепер поріг стикових матчів. Суперник збірної України визначиться 18 жовтня.
Ігор Дуда
