Підвищення купівельної спроможності населення, як відомо – один з головних показників економічного благополуччя країни. Справді, мати можливість за свої гроші придбати все, чого душа забажає – що ж, здавалося б, може бути кращого? Для більшості громадян нашої держави це залишається рожевою мрією, яка так ніколи й не здійсниться. А шкода.
«Ти, друже, або наївний ідеаліст, або безнадійний дурень, - усміхнеться криво або ж крізь зуби перший-ліпший добряче потертий і навчений життям чоловік, - твої бажання – утопія, гідна пера Томаса Мора. Або ж Кампанелли з його «Містом сонця». Не інакше як тебе самого добряче припекло у голову оте сонце, якщо виношуєш такі божевільні прожекти. Все у цьому світі купується і все продається: честь, сумління, клятва, кохання, вірність…. Питання лише в тому, за скільки. Так що не воюй, друже, з вітряками й не виставляй себе людям на сміх. Нині оте донкіхотство не в пошані. Отож подбай краще про те, щоб твій гаманець був наповнений і щоб у потрібний момент ти виявився платоспроможним покупцем, а не злидарем, що канючить милостиню».
Бути злидарем, нехай і чесним, не кожному приємно. Отож більшість обирає шлях до наповнення власної торби з грішми усіма можливими засобами – щоб бути, при потребі, солідним покупцем. Купувати навколо є що – очі розбігаються. Усе продається. Усе – for sale. Усе без винятку.
Ігор Дуда