Для торжества зла потрібно лише одне - щоб добрі люди нічого не робили (Едмунд Берк, ірландський філософ)

Застереження і попередження на кшталт «Увага! Попереду-слизький спуск!», «Обережно! Кліщі!» чи «Обережно! Загроза обвалу каміння!» можна, як правило, побачити там, де є якесь небажане відхилення від звичної норми. Таке, що не трапляється на кожному кроці, тому людська пильність притупляється, отож треба попередити ближнього про можливу небезпеку. Я ж спробую привернути увагу до явища повсякденного, сказати б, щохвилинного, повсюдного і, як наслідок, незнищенного. Явища, яке в кожному окремому випадку має конкретне персоніфіковане втілення, але у своїй відразливій масі набуває незугарного лику. Лику бидла.

Воно - на кожному кроці і в кожну мить: В іпостасі шофера маршрутки, який курить за кермом і гальмує так, наче везе не людей, а худобу ні бійню; У монументальній величі власника іномарки, для якого не існує ні заборонних знаків, ні тротуарів, ні пішохідних переходів; У вигляді господаря пітбультер’єра, котрий спускає свого улюбленця з повідка, і той гасає парком, де повно людей; У чесних-пречесних очах торгаша, котрий безсоромно обважує вас на ринку; У зграях молодиків, які влаштовують свої дикі забави, грубо порушуючи громадський спокій; В фундаментальній поставі «крутелика» з молільником біля вуха, який вивергає потоки нецензурщини, не звертаючи жодної уваги на людей довкола.

Цей перелік можна продовжувати дуже довго. Бидло також може возсідати у сановному кріслі, займати поважну посаду, носити пристойний костюм, пахнути вишуканими парфумами і, попри це, залишатися бидлом Найперше, що спадає на думку: для людей, у масі своїй позбавлених елементарних навиків культури й виховання, так звана «свобода» є нічим іншим, як дарованою можливістю виявляти усю мерзоту своєї натури. Грайте для них хоч усього Моцарта разом з Вівальді, влаштовуйте виставки живопису , читайте курси лекцій з етики – ефект, запевняю вас, буде нульовим. Думаю, незайве було б «перепросити» колишню радянську систему впливу на особу й витягнути з історичного гардеробу добряче пропахлі нафталіном речі: активну життєву позицію, нетерпимість до проявів антисоціальної поведінки, колективізм, добровільні народні дружини і т.д. Крайнощі, як відомо, часто стикуються між собою. Більшовицька система породила бидло у нечуваних масштабах, і вона ж водночас виробила примітивні, часом брутальні, але доволі ефективні засоби боротьби з ним. Наша нинішня «свобода» виявилася, передусім, свободою для бидла робити все, що йому заманеться: привселюдно вивергати потоки матюків, сідати п’яним за кермо, по-свинячому смітити навколо себе. В інтересах усіх нормальних людей – спробувати домогтися, щоб бидло не могло виявляти свою сутність. Це більш реально, ніж намагатися перевиховати його.

Ігор Дуда