Гучні відставки бували в Україні не раз, за різних президентів і їхніх каденцій. Прізвища деяких міністрів, які розважались поїздками на самокатах чи велосипедах, і на них же гайнули в політичне небуття, уже й призабулися.
Однак відставка головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, популярного нині в суспільстві діяча сприймається, як мімімум, не з розумінням. Втім, глава військового міністерства Умеров пояснив причини, за якими президент уже певний час хотів звільнити Залужного, заявивши, що адміністрація президента незадоволена тим, що генерал не надав плани своєї військової кампанії на цей рік. (О, подумалося, це вже слід чарівних ніжок Мар'яни Безуглої...).
Взагалі, явно відчувається, що відносини між головкомом і міністром товариськими назвати важко. Умеров заявив, що генерал скептично ставився до наказів і публічних заяв Зеленського, вважаючи їх нереалістичними, і що він безпосередньо вів переговори з союзниками про постачання зброї і виключив Міністерство оборони з цього процесу.
Усе це більше нагадує відомчі чвари, і їх можна було б пояснити прагненням головнокомандувача уникнути зайвих перепон і збоїв у поставках, коли фактор часу більш ніж важливий.
Однак опоненти Залужного не обмежилися лише звинуваченням його в перетягуванні на себе владних повноважень. Коментуючи рішення Президента про відставку тепер уже екс-Головкома, радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк зазначив, що рішення про відставку Залужного було продиктоване прагненням "не допустити стагнації по лінії фронту, яка негативно впливає на суспільні настрої". А ще - "знайти нові функціональні та високотехнологічні рішення, які даватимуть змогу утримати й розвинути ініціативу, а також важливістю запустити процес реформування управлінських принципів в армії"
Для необізнаних: стагнація, попри наукоподібність, означає малу ініціативність, млявість. Ось так, сидів Валерій Залужний, якщо вірити його опонентам, у своєму штабі-бункері, періодично виїжджав у війська, відвідував військові похорони. А між тим, як повідомлялося, компетентно і не раз спілкувався з вищими західними військовими. А потім, як виявилося, допустив "стагнацію". Це вже щось із характеристики брежнєвського застою. І взагалі, армія "нефункцінальна, невисокотехнологічна". То що ж виходить, недостатньо ефективна?
Настільки, що вже зайшла в благословенний період "стагнації".
