Музей самогоноваріння, який відкрили на території одного із закладів громадського харчування Тернополя, уже готовий приймати відвідувачів.

Розмістили цей оригінальний заклад у двох невеликих приміщеннях - вагоні часів Австро-Угорської імперії та колишній літній терасі. Через те, що для музею використали раритетний вагон, його й назвали «Вагон-самогон». Відповідно його й оформили. Наприклад, при вході у приміщення розмістили кілька «засобів» оповіщення – дзвінки. Саме таким чином за радянських часів любителів домашнього натурального продукту попереджали про наближення міліції, щоб їх не застали «на гарячому». На зовнішніх стінах музею написали анекдоти на тему самогоноваріння. Зустрічають відвідувачів також «алкогольні заповіді», веселі тематичні плакати.

Про те з чого і в чому варили самогон можна дізнатися оглянувши експонати нового музею. Тут екскурсовод розповість, що будь-який

самогонний апарат складається із ємності для підігріву браги та системи охолодження алкогольних випарів. Випари проходять через систему охолодження, здебільшого у вигляді мідної трубки, перетворюються на рідину, і готовий продукт поступово наповнює підставлену посудину. Перші дистилятори застосували ще у XVI столітті алхіміки, які хотіли добути «дух вина». В Україні козаки у XVII столітті пили медовуху та вина, і тоді на Лівобережній Україні вже почав з’являтися дистильований продукт.

У центрі виставкового залу розмістили велетенський дистилятор, який складається зі «випарника» - старого котла, у якому колись кип’ятили молоко та «охолоджувача» - мідного чану зі скрученою у спіраль мідною трубкою. Одна із стін оформлена у ремісничому

стилі, яка розповідає з чого можна гнати самогон – з топінамбуру, картоплі, буряка, яблук, слив, винограду, меду тощо.

Загалом, в експозиції представлено близько двох десятків самогонних апаратів. Більшість із них зібрані з окремих старожитностей, які колекціонує тернопільський ресторатор Михайло Гросуляк. Спеціально для музею самогонні апарати відтворив майстер Павло Вощило.

- Люди робили самогонні апарати з того, що було під руками, - розповів він. - Використовували будь-який дротик, трубочку, ємність. Були умільці, які зробили апарат з турбіни літака. Він виглядав як звичайна запчастина, але за можливості і потреби його використовували для отримання самогону. Загалом, вся експозиція відтворена за розповідями Михайла Гросуляка та інших людей, які розповідали, які самогонні апарати вони бачили. І я постарався їх відтворити.

Є на виставці апарат з турбіни літака, з чобота, де змієвик проходить через гумовий чобіт з холодною водою, з музичного інструменту – мідної духової труби, з дерев’яного корита, розміщений у чемодані тощо. Є й діючі самогонні апарати, зокрема найменший експонат, який власнику колекції подарували рідні. Мініатюрну ємність з брагою нагрівають за допомогою сухого спирту, і на виході можна отримати грамів 100 самогонки. Окрім пристосувань для перегонки браги, є у музеї й невелика колекція зразків самогону з різних країн – Мексики, Чилі, Грузії, Німеччини, Вірменії, Чехії та інших.

Екскурсія музеєм самогоноваріння коштує 10 гривень. Відвідувачі також за бажанням можуть продегустувати віскі Микулинецького пивзаводу, алкогольні напої Бучацького коньячного заводу з груші, яблука та абрикосів, а також наливки та настоянки на основі горілки. Працюють зараз і над меню для музею самогоноваріння. Зокрема до нього входитимуть м’ясні консерви, які готуються за радянською технологією в автоклаві, мариновані гриби гризулі, різноманітні квашеності, канапки з салом тощо. Працює музей щодня з 12.00 до 21.00.

Ольга Трач

Фото Kurt Lee