«… Віра без діл мертва» – під таким гаслом минулих вихідних відбулася велопроща«Тернопіль – Унів», в якій взяли участь більше 20 учасників.

За підтримки Молодіжної комісії Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії члени  ТУСК «Обнова» та католицького скаутства Європи організували велопрощу. Долучилися до ініціативи всі бажаючі.

Приємно, що цьогоріч зголосилися їхати не тільки тернополяни, а й жителі області. Зокрема з Хоросткова та Збаража, ‒ розповідає організатор велопрощі Володимир Греля. – Наймолодшим учасникам – 10 та 12 рочків. Вони подорожували зі своїми матусями. Приємно, що батьки з дитинства виховують дітей у правильному дух руслі та змалечку допомагають пізнати Бога.

До Унівської Лаври прочани подолали 100 км. Протягом усієї веломандрівки учасники скористалися можливістю відвідати монастир отців Василіан у місті Золочів, а також відчути ауру

минувшини Золочівського замку…

Не передати словами відчуття, коли дзвони Лаври сповістили про прибуття прочан до Свято-Успенської Лаври, після чого розпочалося богослужіння. Тут, на місці особливої Божої благодаті, кожен з нас мав можливість побувати на нічних чуваннях, помолитися перед чудотворним образом Унівської Матері Божої, попити освяченої води…

- Я була учасницею різних прощ, але на вело прощі я вперше, – ділиться враженнями обновлянка Марічка Чемерис. – Коли повертаєшся додому, то справді відчуваєш ту Божу благодать і забуваєш про втому.Неможливо забути ті відчуття, коли на подвір’ї Свято-Успенської Унівської Лаври усвідомили, що Матір Божа допомогла мені подолати цю відстань. Завдяки прощі я зрозуміла, що не варто боятися труднощів, бо якщо жити з вірою, то ми можемо багато чого подолати.

Кажуть, краще раз побачити, ніж сто разів почути. А я кажу: краще сісти на велосипед і поїхати, адже бракує слів, щоб передати враження від веломандрівки, від неймовірної аури спокою і блаженства в Уневі.

- Кожна проща особлива по-своєму, – розповідає обновлянка Іванка Пінкевич. – Я неодноразово була учасницею піших прощ, але на велосипеді  долати відстань мені легше. Ще довго згадуватиму посиденьки біля багаття  у Золочеві. Також завдяки вело прощі я знайшла нових друзів.

За словами організаторів, вдалося реалізувати все, що запланували. Велопрочан не злякали прогнози погоди, адже в Унів ми їхали не самі. Нас супроводжувала Божа благодать. Надіємося і віримо, що ця проща була не остання.

Джерело: Like