Минув тиждень з того часу, коли квітнева повінь непрохано завітала на подвіря жителів Бережанщини. Минув тиждень з того часу, коли владою було вжито «рішучих дій в напрямку подолання стихії». Однак, вода не просто спала, вона прибула і прибуває далі з кожною годиною все ближче.

УНІАН у своїх вчорашніх новинах повідомляє про 8 підтоплених будівель («Через підвищення рівнів води в річці Золота Липа в селах Жуків та Гиновичі Бережанського району підтоплено 8 будівель»), а в цей час їх кількість вже вийшла за межі десятка.

Їду у с. Гиновичі.  Краєвиди ваблять око, але не тішать серця: навколо села – безмір води, плавають лебеді інша дика птиця. От вони почуваються комфортно. А люди?

Привертає увагу подвір’я, третина якого вкрита водою. Господиня -  Ольга Яцків -  стоїть біля воріт. Помітивши мене з фотоапаратом одразу кличе до себе, бідкається, нарікає, показує всі затоплені закутки обійстя:

- От подивіться, хлів вже цілий у воді, худобу добрі люди забрали до себе в стайню, перетримати. А в хаті? Стіни цвітуть. Вода затопила цілий погріб, у  ньому всі запаси. І бараболя насінева, і  все решту… Що я маю робити? Куди йти? Кого просити допомоги?

Жінку підтримує сусід, кличе мене на своє подвір’я. У нього води ще більше. Позує на камеру. Демонструє рівень води. Каже, що худоба також на сусідах. З вікон дивляться перелякані діти…

Чи не є ці люди постраждалими? Чи їх має затопити з дахом, щоб на їх біду звернули увагу?

Звісно, оцінку ситуації мають давати спеціалісти. Але ситуація, що склалась, потребує вже не оцінки, а рішучих дій. І не тільки на папері. Самим людям не впоратись. То що, сподіватись на Божу Ласку?

П. С.: Всі фото зроблені у суботу, 13 квітня 2013 року. Скептикам, що не вірять, раджу взути гумаки  і поїхати пересвідчитись.

Зося Кіндзер

Читайте на цю тему: