Погодні умови у цьому році, як для початку квітня неординарні і все ж це час, коли варто очікувати паводків. В Бережанському районі його очікують тільки жителі, садиби, погреби та городи яких вже вкотре затоплює повінь. Але паводку зовсім не чекає і не помічає влада, про що свідчать оптимістичні записи на сайті обласного управління водних ресурсів, на сайті Бережанської районної ради.

Як зазначає інформація з цих офіційних джерел, ситуація в гирлі Золотої Липи дуже оптимістична «З метою пониження води в руслі ріки члени оперативного штабу прийняли рішення - орендарю ставу №2  І.Здирку зробити пропуск води з річки в став». Але віз і нині там. Таке рішення вже приймається не один рік і пан Здирко не один рік виконує його дуже частково ( тобто при піднімає шлюзи рівно настільки, щоб зробити вигляд, наче щось робиться і велика маса води просто не має можливості протиснутись у ту щілину, яку він їй створює). Однак члени оперативного штабу не зупинились на досягнутому і прийняли надзвичайно мудре рішення «провести в 2013 році роботи по реконструкції гідроспоруди  на річці Золота Липа». Так, члени вирішують дуже розумно, але що робити вже, негайно?  Такі реконструкційні роботи (шкрябання річкового дна) проводились: погуркотить трактор у літню посуху кілька днів та й по всьому. А за найближчих злив люди знову шукають гумові чоботи та вмикають насоси для викачування води з підвалів.

Тим часом станом на сьогодні (5.04) села Жуків, Гиновичі та Підлісне, які розташовані на берегах Золотої Липи, вже від більш як добу значною мірою підтоплені. Дорога до Підлісного вже майже перекрита водою, а на городах мешканців сіл  можна вирощувати рис. Вода підходить впритул до деяких помешкань, заповнює господарські приміщення.

Що робити людям? Депутатам та владі не вигідно визнавати і розголошувати реальну ситуацію, адже населення страждає фактично не так через природній катаклізм, як через людську недбалість і відстоювання «шкурних» інтересів.

Така ситуація триває вже добрий десяток років, люди активізовуються навесні, йдуть до можновладців за порадою та підтримкою, але зіткнувшись з цинічним «паводку нема», закочують рукави і вичерпує воду з підвалів. Як то кажуть «порятунок потопаючого – справа рук потопаючого»…

Зося Кіндзер