"Шукайте жінку", - кажуть глибокодумно-втаємничено, коли треба докопатися до першопричини всіх бід. Або ж, щоб додати власній персоні деякий наліт освіченості, скажуть "Cherchez la femme".
Це, власне, те ж саме, але коли вимовиш коротеньку фразу з характерним французьким "прононсом", чи то пак вимовою, то враження про вас (принаймні у вас самих) може скластися ще краще. Доводилося чути і комбінований французько-український варіант: "Не шершіть ля фам".
Пам'ятник людині, про яку йтиметься, стоїть в самому центрі Тернополя, і хоча вже від певного часу лунають голоси, що для нього можна підшукати більш достойне місце десь у "спальному" районі, наразі все залишається як є. На відміну від тих його співвітчизників, яких вже давно позбавили місць на п'єдесталах і які стали здобиччю мисливців за кольоровими металами, він не настільки одіозний в очах навіть західних українців. А нещодавно з нього - "по приколу" - спробували зробити якийсь фінський казковий персонаж з назвою, що майже межує з непристойною - Йоулупуккі.
"Капітанську дочку" і "Казку про царя Салтана" прочитав ще в далекому дитинстві; "Євгенія Онєгіна" цілком осилити не зміг і знаю лише кілька фрагментів; над "Я помню чудное мгновенье..." не зітхав, а "Во глубине сибирских руд" здебільшого використовував для поетичних "приколів". Чи не найбільше запам'яталася коротенька епіграма (така вже доля дотепних епіграм) на новоросійського генерал-губернатора М. Воронцова, з яким у Александра Пушкіна (ви здогадалися, що мова йде саме про нього) зовсім не заладилися стосунки: "Полу-милорд, полу-купец, полу-мудрец, полу-невежда, полу-подлец, но есть надежда, что будет полным наконец".
В трагічній долі Пушкіна оте "Cherchez la femme" зіграло фатальну роль саме цього дня, 8 лютого 1837 р., відбулася знаменита дуель на околиці Санкт-Петербурга між Александром Пушкіним і, як свідчили вперті плітки і чутки у санктпетербурзькому бомонді, не так щоб зовсім безуспішним претендентом на прихильність його дружини Н. Гончарової - французьким офіцером кавалергардського полку Жоржем Дантесом (де Геккерном). Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мав - це вже за більш шанованим мною Леонідом Глібовим). Пушкін не був новачком на дуелях - 15 з них ініціював сам, - але цього разу щастя було на боці його противника: після пострілу Дантеса Пушкін був смертельно поранений і через 2 дні помер...
Може, ті двоє не поділили місце між собою в залі чи кареті; може, один ненавмисно облив другого шампанським чи ще чимось з фужеру. Може... Але історія залишила лише одну версію: оте саме майже сакральне "Cherchez la femme"...
Ігор Дуда
