Тернополянин, колишній військовослужбовець Володимир Драбчук вирушив у гори в амуніції, щоб зібрати гроші для ЗСУ. Планує подолати 40 кілометрів та підкорити два двотисячники українських Карпат. На маршруті — точки, які символізують області, які були під окупацією Росії. Перша — озеро Несамовите, яка символізує Крим. Про благодійний похід у День туризму Володимир розповів в інтерв’ю Суспільному.

"Піхотинець найбільш фізично і морально "вигрібає" в цій війні"

— Ти вирушаєш у похід, щоб зібрати гроші для Збройних сил України. Звідки виникла ідея? — Ідея збирати гроші для ЗСУ — це зараз ідея номер один в нашому суспільстві. Я вирішив об'єднати заняття спортом, хобі ходити в гори, військовий досвід і пройти горами в амуніції для того, щоб людям було цікавіше донатити. Акцент роблю на тому, що наш український піхотинець — це найважливіша ланка Збройних сил України, яка найбільш фізично і морально "вигрібає" в цій війні. Цим походом хочу підтримати піхотинців і показати людям, що тут в тилу не так важко, як важко хлопцям там. — На твоєму маршруті 11 точок. Як складали його і на які вершини будеш йти? — 11 точок — це 11 областей, які були в окупації та які є в окупації. Крим, Донецька, Луганська, Житомирська, Київська та інші. Маршрут розпочнеться від навчально-спортивної бази "Заросляк" на озеро Несамовите, далі вихід на Чорногірський хребет і в сторону Говерли, через вершини Данціж та Пожижевська і так далі, через Говерлу на Петрос. Завершиться маршрут у селі Кваси. Перша точка — озеро Несамовите — це буде Автономна Республіка Крим, а далі буде йти Херсонська, Миколаївська області й далі до Житомирської.
— За скільки часу плануєш пройти маршрут? — Ставлю собі мету зробити це за 24 години. Все залежить від погоди. — Чи буде він безперервним, чи плануєш десь зупинятися, перепочивати? — Так, щоб сідати і дивитися пейзажі, напевно, що ні, а набрати на джерелах води — так. Їсти я буду на ходу. Війна — це безперервний процес, який не зупиняється, але як і в цього походу, так і у війни є початок і є кінець. Шлях важкий, але ми його подолаємо.
— Чи враховував ризики для здоров'я? — Я про це не думаю, якщо думати, що будуть ризики для здоров'я, то можливо і не варто цього робити. Ризики завжди є. Але потрібно зареєструватися у рятувальників, вивчити маршрут, взяти найнеобхідніші ліки, взяти засоби зв'язку, додаткові павербанки. — Як взагалі готувався до цього походу? — Почав готуватися одразу, коли був звільнений з лав Збройних сил України. Це було ще взимку. Робив це для того, щоб змінити середовище та дати відпочити голові. Бігом я займався ще до мобілізації, брав участь в гірських марафонах, тому почав бігати. Займаюся вже вісім місяців безперестанку, бігаю, ходжу в зал, де працюю із навантаженням. Сподіваюся, що мій організм мене не підведе. — Чи долав дистанцію 40 кілометрів за один раз без зупину, чи це буде вперше?
— Це буде втретє. Я вже долав 60 кілометрів Чорногірським хребтом, але це був інший вік, інший формат, не було стільки ваги, яку я вирішив з собою взяти зараз. Але думаю, що я впораюся. — Ти ходиш в походи з юності. Коли розпочалася любов до гір? — Це почалося з тернопільського осередку Націоналістичноголістичного Конгресу. 8 березня 2015 року члени МНК організували похід, приурочений до дня народження Тараса Шевченка. Ми вирушили на Говерлу, щоб прочитати "Заповіт" різними мовами. Перший раз сходив в гори, одразу в них і закохався. І тоді почав ходити в походи самостійно. Ходив на декілька днів, бувало й на тиждень. — На скільки вершин уже піднявся? — У мене дуже скромний досвід. На всі Карпатські вершини-двотисячники я піднявся по декілька разів. На Говерлі дуже багато разів був, понад десять. У Туреччині також був, це була, мабуть, моя найвища вершина – 2400 метрів. Там такі скромні гори, але більше захоплює ходити якимось такими дикими місцями Карпат. Вони дуже-дуже дикі та цікаві.
— Ти вже говорив, що йтимеш в амуніції, аби показати, наскільки складною і непростою є робота піхотинців. Розкажи, будь ласка, що це за амуніція, а також, що у твоєму наплічнику? — Це плитоноска з плитами та боковим захистом. Вона важить приблизно 8 кілограмів. Далі шолом, РПС, аптечка, каремат, щоб сідати, також підсумки для скиду магазинів. Піхотинець, звісно, несе з собою ще БК, рацію, провіант і багато-багато різного, тому в піхотинця це все буде важче в декілька разів. У рюкзаку — основне: захист від дощу, спальник і надувний каремат, можливо щось станеться і потрібно буде десь переночувати, система для приготування їжі. Ця система була зі мною в зоні бойових дій, я нею користувався і в Серебрянському лісі й біля Кліщіївки працювали, то виручала, в горах також виручала. Тому туристичне та військове спорядження дуже часто пересікається, я переконався на власному досвід. З одягу будуть штани та фліска, додаткове утеплення. Також обов'язковим елементом буде ліхтарик. Щодо захисту від дощу, то з нього можна зробити собі імпровізований намет. По продуктах, то це буде дитяче харчування, спортивне харчування, декілька батончиків і можна взяти ще сушених чипсів, будь-якого м'яса, вода. Обов’язково беру воду. Тому сумарно 23-24 кілограми назбирається.
— Якщо порівнювати це зі звичайним туристичним наплічником під час походу, то це більше чи менше? — Мій наплічник, наприклад, коли я ходжу в гори на тиждень, важить 10 кілограмів.
— Яким темпом йтимеш цю дистанцію? — Починатиму зі швидкої ходьби. Головне вийти на рівень Чорногірського хребта, це десь 1900 метрів, щоб вже краще було підійматися і на Говерлу й на інші вершини. Після Говерли буде невеликий скид по темпу, все залежить від погодних умов. Якщо буде плюс-мінус комфортна погода, можна буде навіть і місцями долати швидше, а якщо вже буде дощ, туман, то вже трошки треба буде збавити хід. — Мета походу — зібрати 300 тисяч гривень. Для кого ці гроші і для чого? — Це три механізовані бригади: 42-га механізована бригада, в якій я служив, збираю для хлопців на турнікети, 67-ма окрема механізована бригада, збираю на тепловізійні приціли, і 33-тя окрема механізована бригада, збираємо їм на FPW. — Чи буде пряма трансляція, чи зможемо ми слідкувати за твоїм маршрутом, дивитися, як ти йдеш?
— Бажання транслювати похід у мене було, але, на жаль, технічно його важко реалізувати, тому що в горах інтернет є місцями. Тому це буде як влог, я буду завантажувати відео по можливості на вершинах, так матеріалу назбирається і люди зможуть слідкувати й дивитися, де я знаходжуся. Тому шукайте в соцмережах, підписуйтеся і будемо йти маршрутом разом. — Як тебе знайти в соцмережах? — В інстаграмі мій профіль "drabikus", у фейсбуці — "ЗаЧапаємо", там також буде інформація щодо походу. — Як збиратимете донати? — Відкрита монобанка, також можливо відкриємо paypal. І такими двома методами, які є найрозповсюдженішими та популярними.
— Розкажи про свою службу, де саме воював і через які причини звільнився з лав ЗСУ? — Був мобілізований у 2023 році, проходив службу в 42-й механізованій бригаді на посаді командира роти. Перший бойовий вихід — це Серебрянський ліс. Також працювали в районі Кліщіївки, в районі Часового Яру. Звільнився за сімейними обставинами, зараз у запасі. Богдан Боденчук, Дана Савицька, Суспільне