Повідомлення на сайті новин про те, що поліцейські раптом взялися штрафувати людей, які розпивають алкогольні напої в заборонених місцях або ж перебувають у п'яному вигляді, викликала один давній спогад.
Особливо, слід сказати, зворушило закінчення інформації: за оголошенням можливих каральних заходів (17-136 грн штрафу, громадські роботи і навіть - подумати страшно!- арешт) йшло турботливе нагадування про те, що "нетвереза людина на вулиці — це потенційна жертва, щодо якої може бути вчинене кримінальне правопорушення". Аж трохи дивно стало: ну, як же так - штрафувати і навіть заарештовувати "потенційні жертви"...
Все ж, повернуся до отого свого спогаду. "Йо - ма-йо, і що ж тепер буде?!", - з виразом легкого жаху в очах подивився на мене саме цього дня, 7 травня 1985 р. мій приятель, який, об'єктивно, легко вкладався в поняття "ханурик", коли була прийнята постанова ЦК КПРС "Про заходи з подолання пияцтва і алкоголізму". Суворо, м'яко кажучи, звучала вона для любителів "закласти за комір", дефіциту яких у нашій тодішній і теперішній країні ніколи не було. Це була одна з перших ластівок горбачовської "перестройки". Передусім (і саме це викликало непідробний жах у мого нині покійного приятеля) передбачалося значне скорочення виробництва алкогольних напоїв, а також місць і часу їхнього продажу.
Що ж було далі? Далі були вжиті жорсткі заходи проти розпиття спиртного в парках і скверах (ось звідки моя згадана на початку асоціація), а також в поїздах. "Застукані" в нетверезому стані мали серйозні проблеми на роботі - аж до звільнення і виключення з партії (в ту пору це означало немало). Далі були "пісні" захисти дисертацій - без усіляких банкетів після схвальних рішень вчених рад.
Далі були зразково-показові безалкогольні комсомольські весілля з лимонадом і чаєм, в розпал яких, однак, у багатьох гостей червоніли лиця, блищали й "косіли" очі й запліталися язики - винахідливий радянський люд підливав у оті чайники дещо міцніше за чай, або ж виходив "причащатися" в ... туалет чи на якийсь задвірок.
Далі було бездумне (як визнали пізніше) винищення виноградників.
Далі був звичайний в подібних випадках сплеск народної творчості: "В шесть утра поёт петух, в восемь — Пугачева. Магазин закрыт до двух, ключ — у Горбачёва" і ще багато схожих за тематикою зразків.
Далі були довжелезні черги за вином і горілкою з наелектризованою атмосферою в них, коли, здавалося, достатньо одної іскорки - і зараз спалахне не раз відомий з історії "матушки-России" п'яний бунт. Мені доводилося бачити ці черги у 1988 р. у Москві - дике, скажу вам, було видовище. У нас, щоправда, воно виглядало не набагато естетичніше...
Далі був потужний сплеск самогоноваріння й дефіцит цукру, значне зростання отруєнь метиловим спиртом і його похідними; з аптек зникли всі можливі препарати, що містили спирт. Умільці напрактикувалися у добування спирту з клею БФ і "зеленки". Ознакою хорошого тону стало пити одеколон і гальмівну рідину...
В 2005 р., з нагоди 20-річчя антиалкогольної кампанії, М. Горбачов відзначив: "Через допущені помилки добра й велика справа закінчилася безславно".
Вийшло цілком звично: хотіли як краще, а вийшло - як завжди. А, може, й ще гірше...
Ігор Дуда
