Нині, коли на всіх рівнях і повсюдно пережовується тема місцевого самоврядування і надання громадам ширших прав, хотілося б самому  долучитися до цієї кампанії та внести пропозицію: а чи не варто б доповнити перелік цих поки що ілюзорних прав деякими нормами… шаріату? Саме так, отої сукупності канонічних норм ісламу, від самої назви якої хрестяться  й сахаються і православні, і католики, і протестанти. Виглядає він, отой шаріат, справді трохи лячно, особливо в тій його частині, де йдеться про види кар за вчинення категорично заборонених дій. Справді, поцупив щось у ближнього – і позбувся провинної руки. Але коли ота сама злодійська рука, приміром,  вкраде вночі  тую з бульвару, а місцевий  функціонер безпомічно розводить руками й пояснює, що камери відеоспостереження не змогли через дощ зафіксувати особу зловмисника, я чомусь переконаний, що оті туї ще крастимуть і крастимуть. І помешкання тернополян так само нахабно обкрадатимуть. Злодійство – це байстрюк  соціальної невлаштованості та економічного хаосу. І тому, і другому в нас кінця не видно. А от коли б впійманому на місці злодюзі  відрубали руку і зробили цей факт надбанням громади, повірте, ласих на комунальні насадження істотно поменшало б.

«Ну, ти, друже, загнув!, - кине хтось, - щоб за деревину руку рубати. Так можна знаєш куди зайти….».

Саме так – рубати. Квартирним злодюгам, викрадачам автівок та іншим подібним категоріям «спеціалістів» . А тих, кому під впливом якогось одурманюючого зілля стає «море по коліна» - шмагати різками. Оце було б видовище : третина міста ходить без рук, інша третина – ледве пересуваються або ж лежать плазом, а ще одна третина спостерігає за цим і, як мовиться, мотає на вус.

Скажете, перегнув я з отим шаріатом; ще чого бракувало – впроваджувати у християнському соціумі бусурманські звичаї. Тоді впровадьте чи, точніше сказати,  відродіть козацькі. Вони ж, доводилося читати,  при потребі могли  покарати так, як ніде у світі не карають. Замість того, щоб нишком проклинати «мажорів» та їхніх покровителів,  відродіть істинно козацький дух, а не млійте від етнографічної шароварщини. Всі оті нинішні молодіжні осередки і клуби, які об’єднують ще не зіпсутих юнаків і юнок – краплина в каламутній та брудній атмосфері філософії споживацтва та аморальщини. Вона здатна виплодити лише «відморожених» циніків, повій та  злодюг. Тут уже інстинктивно звертаєшся у  приступі безнадії до шаріату, який закидає таку наволоч  камінням, січе її різками й відрубує руки.

Але в безнадії опускаєш руки сам…

Ігор Дуда