Побачені фрагменти жіночого футбольного турніру на Олімпіаді в Ріо змусили згадати початок 70-х років, коли прихильники і противники жіночого футболу вели запеклу дискусію на сторінках спортивної преси. Сам належу до других, оскільки споглядання доволі огрубілих представниць кращої половини людства, та ще й з типово чоловічими «футбольними» ногами, та ще й нерідко в стані люті - як на мене, не надто приємне (це ж саме стосується і участі «прекрасної статі» у змаганнях з важкої атлетики, боротьби і боксу).
«Але ж жіночий футбол входить до програми Олімпіад – скаже хтось, - що ж там у тому МОКу дурні сидять, не розуміють, що й до чого?». Так, він входить до програми Ігор. За останній час там поназбиралося багато чого, наприклад, абсолютно «інопланетний» для нас керлінг та інша спортивна екзотика. Але навряд чи це означає, що ми відразу ж маємо кидатися культивувати в себе біганину зі шваброю попереду схожого на пило всмоктувач снаряду. Тим більше, що олімпійські медальні перспективи у цьому виді в нас, у порівнянні з давніми і визнаними майстрами цього заняття, зовсім «нульові». А що як завтра до програми Олімпіад включать, приміром, біг наввипередки зі страусами? Або ж стрибки з парашутом з фіордів? Чи поїдання гамбургерів на швидкість?
Ігор Дуда