Тремкі струни бандури полонили теплого недільного дня 4 жовтня товариство тернополян, яке завітало до народного дому «Перемога». Шанувальників мистецтва тішив дует бандуристок «Елегія струн», у складі Юліани Хаварівської та Ірини Кріль. Звучали переспіви давніх старовинних українських мелодій, кращі хіти естрадної музики 80-років, класична європейська музика. Спеціальним гостем вечора став наш земляк, український співак, композитор й музикант Андрій Підлужний та камерний оркестр під керівництвом Мирослава Кріля. Хвилі безтурботної радості та усмішок змінювали в концертному залі емоції тихого смутку і переживань…

Благодійний концерт зміг відбутися за підтримки директора компанії Viknar’off  Володимира Бліхара. З діда-прадіда тернополянин, В.Бліхар намагається долучатися до цікавих культурних подій, які формують обличчя Тернополя як міста високої духовної культури. Історичне минуле нашого міста містить чимало прикладів меценатської допомоги закладам і працівникам освіти і культури. Жодна зміна політичного устрою чи владарюючих партійних прапорів, на думку В.Бліхара, не повинна призвести до того, щоб світла традиція меценатства була втрачена.

«Доволі часто представники культури звертаються до мене як директора успішного промислового підприємства за матеріальною підтримкою. Намагаємося надавати таку

допомогу, якщо бачимо, що кошти підуть на розвиток талановитої молоді або вкладатимуться у культурні події, які справді стануть окрасою міста, будуть вписані в його історію», – розповідає Володимир Бліхар, пояснюючи свою з родиною присутність на концерті.

Продовження розмови із директором компанії з виробництва металопластикових конструкцій, а нині – кандидатом на посаду Тернопільського міського голови – ведемо вже в іншому культурному закладі, серцевинному для нашого міста. У Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі – Урочиста академія з нагоди 100-літнього ювілею:

- Пане Володимире, Ви стали сьогодні одним із тих гостей свята, який зробив театрові щедрий подарунок з нагоди ювілею…

- Так, справді, компанія Viknar’off, яку я очолюю, змогла сьогодні вручити театрові грошовий сертифікат, адже усвідомлюємо, що мистецтво неможливе без капіталовкладень. Щоб театр жив, розвивався, щоб залишався класичним і разом з тим був сучасним, актори і режисери не повинні думати про буденні речі: де взяти гроші, щоб заплатити за світло і воду, чим залатати діри у протертих камзолах… Глядач хоче бачити красиве, вишукане приміщення, аплодувати віртуозній грі талановитих акторів. Але театр, як відомо, не може прожити на самі лише глядацькі аплодисменти, навіть найпалкіші.

- Ви вважаєте, що держава не здатна ефективно опікуватися закладами культури?

- Держава, місцева влада повинна це робити прозоро і ефективно: розподіляти бюджет так, щоб його вистачало на речі, що формують культурне багатство міста. Разом з тим, розумію, що жодне управління культури не може платити талановитому акторові більше, ніж це годиться робити згідно штатного розкладу. Тут не обійтися без залучення позабюджетних коштів, без підтримки меценатів.

В розмову у «високому штилі» захотілося внести легкої спонтанності, тож раптом запитую:

- Володимире Васильовичу, ви справляєте вигляд дуже сучасної, активної людини із прогресивними поглядами.  Чи можете назвати себе «театралом»?

Вдячна і задоволена, що отримую на своє запитання чесну (як мені здалося) відповідь:

- Коли людина приймає рішення про те, що вона хоче стати частиною влади, то питання для неї уже не стоїть таким чином: любить цей депутат або, скажімо, міський голова театр чи ні. Обов’язком, культурною ознакою влади є відвідання концертів класичної музики у філармонії, спектаклів у драматичному театрі. Сьогоднішній день демонструє, що це – приємний обов’язок.

Розмову записала Тамара Капиця