Тернопільщина має всі шанси додати в своєму економічному розвитку, якщо зробити ставку на туризм. Так вважає депутат обласної ради, член Української народної партії Володимир Гульовський, який впродовж двох років очолював обласне управління з питань туризму, сім’ї, молоді та спорту. Головне, наголошує він, системний підхід. І тоді, як свідчить його досвід, результати не забаряться.
Після започаткування у Збаражі та інших містах області різноманітних фестивалів, істотно зріс потік туристів.
Також нами було проведено чималу роботу з популяризації замків Тернопільщини, про які не всі знали. Ми випустили книги «Замки Тернопілля», «Моє Тернопілля» та «Сакральні пам’ятки Тернопілля». У них можна дізнатися про всі унікальні об’єкти нашої області, до яких зараз уже починають приїжджати турити. В книзі «Сакральні пам’ятки Тернопілля» є дані і про маловідомі чудотворні ікони. Адже окрім ікон Зарваницької, Почаївської, Тернопільської Богородиці в нас є чимало інших, хоч вони не на стільки популярні.
Окрім туризму ми також займалися питаннями сім’ї, молоді, та спорту. Зокрема, за мого керівництва нашій команді вдалося за кошти спонсорів та обласного бюджету закупити покриття на лижні трампліни у Кременеці, якого раніше не було. Завдяки даному покриттю тепер там змагання проводять і влітку. Окрім цього, нами було розроблено проект реконструкції кременецької санної траси, а також докладено зусиль для її збереження.
Ще ми підготували програму оздоровлення, завдяки якій за кошти обласного бюджету оздоровлювалося чимало дітей, програму патріотичного виховання молоді.
– До речі, на якому етапі розвитку зараз перебуває унікальний духовно-культурний музейний комплекс «Антонівці-округа»?
– Коли я очолював управління туризму, ми спільно з управлінням внутрішньої політики створили програму розвитку цього комплексу. З тих коштів, які затвердила облрада для фінансування даного проекту, надійшло до 30%. Але завдяки меценатам вдалося побудувати криївку, утримувати в нормальному стані цвинтар, відновити капличку, де зараз проводять відправи.
Звісно, музей, який перебуває під відкритим небом, потребує фінансування. Але більш важливим є його відвідуваність. Влада мала б свої зусилля скеровувати і в напрямку шкільного туризму, щоб діти ще в шкільному віці могли безпосередньо на місці ознайомитися з умовами, в яких проживали воїни ОУН-УПА, більше дізналися про їх боротьбу, про героїв-земляків, які жертвували своїм життям в боротьбі за Україну.
– Зараз найбільш відвідуваним є Збаразький замок. Як вдалося досягти такого результату і чи можливо перенести цей досвід на інші замки області?
– Збаразький замок розвинувся завдяки тому, що був створений Державний історико-архітектурний заповідник і за держані кошти було проведено чимало відновлювальних робіт.
Аналогічний заповідник створений в Кременці і Бережанах. При цьому наша команда, дбаючи про розвиток туризму, долучала до фінансування робіт й місцеві бюджети.
– Останнім часом держава виділяє обмаль коштів на збереження пам’яток архітектури, що призводить до їх руйнації. Як цьому запобігти?
– Унікальність замків – в їх автентичності. Якщо проводити реконструкцію з осучасненням, то вони стануть не настільки цікавими. Тому найголовніше – всі наші пам’ятки законсервувати. Але роботи з консервації дуже дороговартісні. Оскільки держава в бюджеті на це коштів не знаходить, була ідея передавати замки в концесію, в оренду, але жодних конкретних рішень уряд з цього приводу не прийняв. Тому все залишається в плачевному стані – за замками доглядати нікому.
На моє переконання, має бути дієва державна програма щодо збереження унікальних архітектурних пам’яток України, в тому числі і Тернопільщини. А це буде можливим лише у випадку, якщо в парламенті збереться група однодумців, які вболіватимуть за історично-архітектурну спадщину держави, а не виключно про розвиток одного регіону України.
– Окрім замків славиться Тернопільщина і духовними пам’ятками. Нещодавно Ви разом з іншими депутатами голосували за ініціативу обласної ради включити Почаївську лавру в список пам’яток ЮНЕСКО. Що дасть реалізація такої ініціативи?
– Різні дії влади, спрямовані на передачу Почаївської лаври православній церкві Московського патріархату, є болючим питанням для області. Ця архітектурно-духовна пам’ятка належала і греко-католицькій церкві, і православній. Зараз нею користується виключно одна конфесія. Негативно відбиваються на іміджі області різні інциденти, коли туристичні групи з інших християнських конфесій приїздять у Лавру, а монахи їх просто не пускають. Це не може не турбувати громадськість, влада б теж мала реагувати на такі речі.
Хвилює і той факт, що зараз Почаївську лавру починають забудовувати без будь-яких погоджень, вона втрачає свою автентичність.
Якщо ж ми внесемо лавру в Список пам’яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, то ніхто не матиме права проводити там перепланування чи якісь забудови. Також це б унеможливило спроби передати лавру комусь у власність. Моя позиція і позиція моїх однопартійців залишається незмінною: українські святині є надбанням всього українського народу і не мають права бути приватизованими.
Богдан Остапенко
